Здоров’я наших зубів
Склад амальгамних пломб
Щороку в Німеччині витрачається 22 тонни ртуті на виробництво 40 мільйонів амальгамних пломб. Джерело: J. Altmann-Brewe. Zeitbombe Amalgam. Shelbsthilfe fuer Amalgambeschaedigte, „Ehrenwirth“ med 2002, сс.
Амальгамні пломби відомі близько 160 років. Вони складаються з різних металів: срібло, цинк, мідь, нікель, олово плюс рідка ртуть, яка робить матеріал пластичним, схожим на тісто. З перерахованих металів тільки цинк не є отруйним.
Існує два види амальгамних пломб: Gamma 2 амальгами, що містять, і Gamma 2 вільні. Зміст ртуті у пломбі обох видів становить 51, 5 %, а відмінність полягає у різних корозійних властивостях. Gamma 2 містять амальгами більше віддають в організм ртуті, тому що вони менш тверді і більше схильні до корозії.
Влада Німеччини стверджує, що ці пломби безпечні, хоча вчені 110 років тому пророкували, а 60 років тому підтвердили, що ртуть та інші складові амальгамних пломб виділяються вільно у ротову порожнину. Так виникає хронічне отруєння важкими металами. Німецькі токсикологи виступають проти амальгами, але потрібно, щоб скасування відбулося на законодавчому рівні. Для медичних кас амальгамні пломби – дешевий матеріал, і тому ніхто не поспішає від них відмовлятися.
У Радянському Союзі амальгамні пломби заборонили 1986 р., у Швеції збираються заборонити або вже заборонили «через токсичність», у Данії заборонили 1999 р.
В Америці амальгама була заборонена в період з 1840 по 1855 через численні отруєння і появу нової смптоматики, яку позначили як «слабкість нервів». Зараз лікар попереджає пацієнта, що амальгамні пломби містятьотруйні речовини і пацієнт сам вирішує, чи варто йому економити на своєму здоров'ї: хоча ці пломби і дешеві, відновлення здоров'я піде набагато більше.
Джерела отруєння ртуттю
Сюди належать місця видобутку та виробництва ртуті, дезінфекції насіння, консервування дерева, виробництво термометрів, барометрів, лампочок, флоресцентних трубок, трубок для радіо, апаратури для лабораторій, виробництво фарби.
Університет Leicester, Англія, повідомляє, що при спаленні трупів із амальгамними пломбами в крематорії виділяється ртуть у повітря і на один крематорій на рік припадає близько 11 кг таких виділень, які забруднюють довкілля навколо крематорію.
Звичайно, зуболікарські кабінети є джерелом забруднення. Небезпека виникає як для пацієнта, так і для персоналу, які входять у контакт з ртуттю. Відходи при пломбуванні або видаленні амальгамних пламб йшли до 1991 р. у стічні води, тепер вони відкладаються у спеціальні контейнери, тому що за статистикою щороку в Німеччині виникало до 20 тонн амальгамних відходів у зуболікарських кабінетах на 28 000 лікарів.
Дія ртуті в організмі людини
Отруйна дія ртуті відбувається не тільки в момент пломбування зубів або видалення амальгамних пломб. Така пломба перетворюється на вогнище постійного виділення металів. Частинки та пари виділяються при жуванні, при випиванні кислих напоїв, при чищенні зубів і через ШКТ та кров розносяться далі по всьому організму.
Частинки ртуті поєднуються з іншими речовинами і утворюють солі, метилову ртуть і прекрасне середовище для розмноження грибків. На мавпах провели дослідження: їм вставили амальгамні пломби і згодом встановили, що бактерії в їхньому організмі, зокрема в ШКТ стаютьрезистентними до антибіотиків.
Які захворювання можуть розвинутися
Дуже довгий список захворювань, які можуть розвинутись при отруєнні важкими металами, зокрема ртуттю. Прояви отруєння ртуттю починаються непомітно (на відміну отруєння паладієм). Неспецифічні симптоми можуть тривати тижні, місяці та роки, доки не з'являться наступні:
печіння та болі в м'язах, м'язова слабкість болі в горлі, в суглобах, сухість у роті, в глотці, запалення ясен, кровотеча слизових, нудота, блювання, захворювання ШКТ, нирок та печінки , розлад зору та слуху, порушення серцевого ритму, спазм судин, холодні руки, ноги, кінчик носа, депресії, проблеми з концентрацією уваги, сильні головні болі, схожі на мігрень , біль у нервах, тремтіння, запаморочення
при цьому депресивні стани пізніше схильність до суїциду, летаргія, агресивність, втрата самоконтролю, роздратованість, схильність до проявів люті.
Симптоми отруєння за допомогою амальгамних пломб Др. Томсену (1986), тут вибірково:
нервова система: захворювання ЦНС та вегетативної нервової системи, запалення нервів мозку, втрата пам'яті та концентрації легкі: бронхіальна астма, алергії ЖКТ: крім вище перерахованих Colitis ulcerosa Шкірні захворювання, алергії, випадання волосся Резистентність при терапії простудних захворювань, тонзиліту, нежиті, запалення носоглотки.
Потрібно перевіряти хворих на склероз, паркінсон, альцхаймер на наявність важких металів в організмі.
Отруєння важкими металами та пестицидами призводить у жінок до порушення гормонального балансу, раку, безпліддя, викиднів, ранніх пологів та різних дефектів у новонароджених.
Дослідження показали, що ужінок із такими отруєннями знижується кількість моноцитів та лімфоцитів, а також клітин-кілерів, які борються з інфекціями. Також спостерігали зміни пролактину, прогестерону та острогену. При санації ротової порожнини і виведенні з організму важких металів у 2/3 жінок, що спостерігалися, наступала вагітність без додаткової гормональної терапії.
Ртуть ми отримуємо не тільки з амальгамних пломб, але й навколишнього середовища. Вона, як і пестициди, блокує утворення деяких гормонів та ензимів. Важкі метали, що осідають у головному мозку, в різних його відділах, можуть порушити роботу нервової системи і будь-якого органу.
Ось деякі кроки, які можуть зробити пацієнти та особливо майбутні батьки!
Видалити з тіла та оточення всі джерела отруєння, провести медичні тести, наприклад, Dimaval DMPS та PCP.
Очистити квартиру від формальдегіду. Він може утримуватися в меблів, килимах, килимових покриттях, шпалерах.
Видалити плісняву, якщо вона є.
Приймати вітаміни, гомеопатичні засоби, трави. Цинк і селен пов'язують важкі метали та виходять із сечею.
В особливо серйозному випадку змінити роботу (на шкідливому виробництві) чи змінити житло.
При необхідності звернутися до психолога чи психотерапевта.
Дешевий посуд теж може містити отруйні компоненти, так само дитячі іграшки, одяг, фарба та оздоблювальні матеріали для ремонту квартири.
Зробити випробування грунту садової ділянки, води, на предмет отруйних речовин, а також піску в пісочницях.
Якщо ви бажаєте годувати дитину грудьми, можна протестувати молоко на наявність отруйних речовин. У деяких випадках здоровішим може виявитися штучне годування. Не рекомендується видаляти пломби під час вагітності тагодування, тому що відсоток виділення ртуті та поглинання її організмом різко збільшується. Навіть у рідину фолікулів можуть проникати отруйні речовини.
У чоловіків, які працюють на шкідливих виробництвах, спостерігається зниження потенції, здатність мати дітей, діти можуть мати генетичні порушення. Данські вчені дійшли висновку, що за останні 50 років кількість та якість чоловічої сперми зменшилася на 50% внаслідок отруєння довкілля. Тому відхилення у новонароджених як у фізиці, так і в психіці можуть йти як від матері, так і від батька, тому бажано, щоб обоє батьків перед зачаттям очистили організм. Джерело: стор. 64
Зараз є терапії, які дозволяють вивести з організму важкі метали, але поки що немає медикаменту, який би виводив пестициди ліндан та DDT. Ними бувають отруєні саме жінки, які працюють у сільському господарстві.
У тіло ненародженої дитини отруйні речовини потрапляють від матері. Ртуть вільно проходить через плаценту і міститься у мозку та органах ненародженої дитини. Концентрація її у дитини може бути вищою, ніж у самої матері.
У Японії 1953-1958 р.р. відбулося масове отруєння ртуттю через рибу. У вагітних майже не спостерігалося якихось симптомів, але діти народилися фізично та психічно відсталі.
У 1975 р. було відкрито, що солі ртуті у роті можуть перетворюватися на метилову ртуть. Віденські вчені у 1983 р. підтвердили, що флора у роті та ШКТ (грибки) беруть участь в утворенні метилової ртуті, вона призводить до ураження організму на генетичному рівні, як батьків, так і дітей.
Тобто, метилова ртуть має мутагенну властивість - зміна на хромосомному рівні, тератогенна - пошкодження плода, а також імуннотоксичні та алергенні. У отруєних важкими металами дітейє великий шанс померти в ранньому віці («Раптова дитяча смерть»)
Деякі вчені виступили з проханням до урядів, міністерств охорони здоров'я, законодавчим шляхом заборонити виробництво амальгамних пломб та інших матеріалів, що щадять організму, і вивести їх таким чином із вживання.
Ртуть у зовнішньому середовищі
Органічні сполуки ртуті у природі. До них відносяться галогенові солі, метилові та етилові солі ртуті, які здатні проникати через мембрани. Засвоєння цих отрут у шлунково-кишковому тракті досягає 95% Особливо отруйний вплив мають на нервову систему, при цьому спостерігаються порушення зору та слуху. У крові метилова ртуть приєднується до більш ніж 90% еритроцитів.
На першому місці стоять ураження нервової системи (гіпофіз), потім печінки, потім нирки, щитовидна залоза. Органічна ртуть або пари ртуті відкладаються в нервових клітинах та тканинах імунної системи. Головне навантаження лежить на печінці при виведенні отрут з організму, менша на нирках. Печінка не в змозі вивести всі солі металів, тому більшість їх циркулює в тілі, в шлунково-кишковому тракті.
Три великі хвилі отруєнь в Іраку 1956, 1960, 1972 р.р. алкалоїдною ртуттю (alkylquecksilber) демонструють колосальну отруйну силу цих сполук. Метиловою та етиловою ртуттю потравили насіння для врожаю, щоб захистити їх від пліснявого грибка. У деяких місцях Іраку з цього насіння змололи муку і випекли хліб. Близько 7500 хворих було відправлено з гострими отруєннями до лікарень, 459 людей померло одразу безпосередньо після отруєння. Подібні випадки були в Нігерії, Пакистані та Укаїні.
Сліди сполук можна знайти в крові, сечі, волоссі, нігтях. Амальгаму можна виявити також у тканинах та кістках щелепи.
Неорганічні сполукиу формі іонів абсорбуються у меншій кількості, близько 10 % та наслідки мають іншу симптоматику. Тут страждають насамперед нирки.
Найвідоміший випадок великого отруєння виробничими відходами, солями, стався в Японії в бухті Мінамату (див. хвороба Мінамата, хвороба Кавасакі) у 1953 -1956 р. р. У постраждалих спостерігалися симптоми дегенеравтивно-неврологічних та психіатричних захворювань: глухота порушення ходи, тремтіння рук, відмова функцій нервової системи, кома, смерть.
Було близько 7 000 отруйних та близько 10 000 постраждалих дітей зі своєю симптоматикою, пізніше стала відома як хвороба Кавасакі.
Що сталося? Неорганічні солі ртуті були змінені живими організмами — мікробами, планктоном, рибою та перетворилися на метилову ртуть і потрапили до людей на стіл у вигляді їжі — риби.
Нові технології. Паладій
Здавалося б, після публікацій про шкоду амальгамних пломб та деяких судових процесів із цього приводу, виробники пломбувального матеріалу відмовляться від важких металів та інших отруйних складових, але ні. На ринку з'явився паладій, який комбінують із сріблом, галієм, міддю, ванадієм, кобальтом, індією, іншими металами.
Галлі ще не вивчали на предмет отруйності, індій є отрутою, що вбиває нерви, ванадій веде до порушення серцевого ритму, платина знаходиться під підозрою викликати рак, нікель в більшості випадків веде до алергії. Зрештою пломба нагадує коктейль із важких металів, які потенціюють дію один одного.
Ранні симптоми при отруєнні: виділення великої кількості слини, зубний біль та біль у всій щелепі, печіння язика, запалення ясен, запалення лімфатичних вузлів на шиї.
Симптоми середньої стадії:нервозність, хронічна втома, запаморочення, ослаблення пам'яті, головний біль, схожі на мігрень, алергії, печіння в очах, ослаблення імунної системи.
Симптоми просунутої стадії: запалення язика, запалення щелепного нерва, нервів обличчя, нервовий тік, втрата ваги, запалення шлунково-кишкового тракту, бронхіти, захворювання печінки, тінітус, біль у суглобах та м'язах, порушення серцевого ритму, депресії, безсоння, рясна виділення поту.
У Швейцарії відрадили використати цей пломбувальний матеріал «через відповідальність перед пацієнтами». Потрібно розуміти, що не всі лікарі до кінця знають склад пломбувального матеріалу або вони думають, що знають, тому що виробників не зобов'язують звітувати про це.
Видалення амальгамних пломб, санування щелепи, виведення важких металів з організму, терапевтичні програми
Можливо, вам вдасться знайти лікаря, який вже має досвід видалення амальгамних пломб. Справа в тому, що при видаленні пломби нагріваються та утворюються пари. Пари ртуті шкідливіші, оскільки вони вдихаються і осідають у легенях і йде безпосередньо вплив на мозок.
Цікаво, що лікарі продовжують пломбувати зуби пацієнтам амальгамою, хоча зіткнення з ртуттю може бути шкідливим і для них. Але зрозуміло, чому медичні каси оплачують ці матеріали і не оплачують здоровіші та просунутіші матеріали, бо амальгама — дешева пломба. Зрештою, отруєння за допомогою амальгамних пломб – це хвороба злиднів, а не лише нестачі інформації.
Про санування щелепи та способи виведення важких металів з організму буде розказано у наступній статті.