Згодом мозок звикає до негативу
Вчені використали відомий психологічний тест Струпа. Суть його в тому, щоб правильно назвати колір, яким набрано ті чи інші слова. Більш ранні дослідження показали, що випробуваним потрібно більше часу на визначення кольору слів з негативним емоційним забарвленням типу "поранений" або "теракт", ніж слів з нейтральним забарвленням, наприклад, "вулиця" або "лавка". Очевидно, це пов'язано з тим, що наш мозок підсвідомо намагається відкинути інформацію, яка йому "не подобається". Так, коли людині повідомляють про якесь нещастя з його близькими, то нерідко першою реакцією є слово "ні". Ми намагаємось заперечувати те, що сталося, хоча знаємо, що це чиста правда, оскільки це є неприйнятним для нас.
У тій версії тесту, яку застосували ізраїльські психологи, більшість карток містили "негативні" слова. Спочатку результати були такі ж, як і при попередньому тестуванні, де половина слів були нейтрально забарвленими, але після кількох спроб добровольці, які мали справу з "негативом", почали справлятися з тестами не гірше, ніж ті, кому пропонувалися нейтральні слова.
На другому етапі дослідники запропонували учасникам експерименту дати оцінку своєму настрою до та після "сеансу". Було виявлено два цікаві ефекти. Якщо випробувані проходили "негативний" тест відразу після "нейтрального", їхній настрій справді ставав гіршим. Якщо ж вони проходили кілька "негативних" тестів поспіль, це не мало суттєвого впливу на настрій.
Ймовірно, подібний феномен можна спостерігати й у реальних ситуаціях. Так, ми жахаємося, якщо читаємо і чуємо про черговий терористичний акт, техногенну катастрофу або стихійне лихо. Але в міру того, як ми дізнаємося про це все більше і більше,інформація перестає на нас впливати, принаймні викликати початковий сплеск емоцій. А якщо трагічні події відбуваються протягом короткого відрізка часу, то ми сприймаємо наступні набагато спокійніше, ніж перший епізод.
На перший погляд, може здатися, що так відбувається, оскільки це трапляється не з нами чи з нашими близькими. А от якщо ситуація торкнеться особисто нас, то все буде інакше. Але візьмемо хоча б деякі події української історії, такі як громадянська та Велика Вітчизняна війна, блокада чи голод у Поволжі. Тоді багато людей втрачали всю сім'ю цілком. Якби таке трапилося в наш час за відсутності постійних критичних факторів, то не виключено, що людина, у якої відразу померли всі родичі, впала б у тривалу депресію, втратила б розум або спробувала б покінчити життя самогубством. Але на той час подібне відбувалося вкрай рідко. По-перше, люди вмирали щодня, і це переставало сприйматися як щось надзвичайне. По-друге, коли смерті повторювалися знову і знову одна за одною, включалися захисні сили мозку, і людина вже не відчувала такого розпачу, як тоді, коли це траплялося вперше. Багато хто знайшов у собі сили боротися за виживання, а коли настав сприятливий час, заводили нові сім'ї.
Так само ми часом звинувачуємо в душевній черствості військових чи лікарів, які за своєю професійною діяльності часто стикаються зі смертями. Але тут спрацьовує та сама захисна реакція: якби ці люди переживали кожну кончину, з якою мають справу, вони не змогли б далі займатися своєю професією. Наш мозок і нервова система влаштовані досить мудро, щоб оберігати нас від стресів, спричинених валом негативу.
Який же сенс удослідженні ізраїльтян і яку користь воно може принести? Насамперед — психотерапевтичну. "Проробляючи" негативну інформацію протягом тривалого часу, наш мозок перестає сприймати її так гостро. Один із керівників наукової групи, Моше Шей Бен-Хаїм, вважає, що той самий ефект може виявлятися під час читання новин. "Якщо ви зранку побачили в газеті заголовок про вибух або ще якусь трагедію, то краще прочитати статтю цілком, піддавши себе дії негативної інформації, це звільнить вас на день і зменшить негативний ефект від новини", - радить він.