Жінка в арабському суспільстві (частина 2)

Араби до Ісламу вважали народження доньки ганьбою, тому що жінка не могла брати участі у битвах та військових походах. Через свою слабкість вона не могла нікого захищати і, на відміну від чоловіків, не приносила жодного майна. А якщо вона потрапляла в полон, то її майже завжди перетворювали на наложницю і передавали з рук в руки, а іноді й змушували її стати блудницею, щоби заробляти на ній. Араби вважали за дозволене чинити з жінками подібним чином. Тому навряд чи варто дивуватися з того, що народження доньки в більшості випадків не тільки не тішило батька, а й вводило в вир тривог і смутку і змушувало його соромитися людей.

Всевишній Аллах описав у Корані типову реакцію араба на народження дівчинки: «Коли комусь із них повідомляють звістку про дівчинку, обличчя його чорніє, і він стримує свій гнів. Він ховається від людей через погану звістку. Чи залишить він собі дитину з ганьбою чи закопає її в землю? Воістину, погані їхні рішення!» (Сура «Бджоли», аяти 58-59).

Багато батьків воліли відразу закопати дитину в землю, щоб уникнути ганьби. Вони ховали новонароджених дівчаток живцем, хоча дитина була винна лише в тому, що народилася дівчинкою, а не хлопчиком.

Всевишній засудив у Корані цей страшний злочин, сказавши: «… коли закопану живцем запитають, за який гріх її вбили» (сура «Скручування», аяти 8-9).

А деякі араби вбивали своїх дітей, побоюючись злиднів. Іслам заборонив чинити так.

Всевишній Аллах сказав: Скажи: Прийдіть, і я прочитаю те, що заборонив вам Господь. Нікого не долучайте до Нього у товариші, робіть добро батькам. Не вбивайте своїх дітей, побоюючись злиднів, адже Ми забезпечуємо їх харчуванням і вас разом із ними. Ненаближайтеся до мерзотних вчинків - ні до очевидних, ні до прихованих. Не вбивайте душу, яку Аллах заборонив вбивати, якщо тільки у вас немає права на це. Це наказав вам Аллах - можливо ви зрозумієте» (сура «Скот», аят 151).

Всевишній також сказав: «Не вбивайте своїх дітей, побоюючись злиднів, адже Ми забезпечуємо їх їжею разом з вами. Воістину, вбивати дітей – тяжкий гріх» (сура «Нічна подорож», аят 31).

Деякі племена не закопували новонароджених дівчаток живцем, і серед арабів теж були люди, яке засуджували це злодіяння, наприклад, Зейд ібн Амр ібн Нуфайль.

Деякі племена поважали жінку, питали її думки, коли підбирали чоловіка. Вільна арабська жінка не хотіла віддавати себе нікому, окрім чоловіка. Вони відрізнялися сміливістю, супроводжували воїнів і піднімали їх бойовий дух, а за необхідності навіть брали участь у битвах. Жінка-бедуїнка пасла і напувала худобу разом із чоловіком, а також пряла шерсть і шила одяг, і при цьому була скромною і зберігала цнотливість.