Зінедін Зідан біографія, основні етапи кар’єри гравця

півзахисник виступав за клубиКан (Франція) 1988-1992;Бордо (Франція) 1992-1996;Ювентус (Італія) 1996-2001;Реал (Іспанія) 2001-2006 Досягнення чемпіон Італії 1996/97, 1997/98;

володар Суперкубка Італії 1997; чемпіон Іспанії 2002/03; володар Суперкубку Іспанії 2001, 2003; фіналіст кубка УЄФА 1995/96; володіль Міжконтинентального кубка 1996, 2002; володар кубка Інтертото 1999; переможець Ліги чемпіонів 2001/2002; фіналіст Ліги чемпіонів 1996/97; 1997/98; володар Суперкубка Європи 1996, 2002; чемпіон світу 1998; чемпіон Європи 2000; срібний призер чемпіонату світу 2006;

володар "Золотого м'яча" 1998; володар "Срібного м'яча" 2000; володар "Бронзового м'яча" 1997;

Дебют у великому футболі відбувся 20 травня 1989 року, коли Зізу (таке прізвисько вигадали Зідану вболівальники надалі) вийшов у грі проти "Нанта". У складі "Нанта" грали знамениті на той момент Дешам та Десайї. Той матч

надовго залишив у пам'яті Зізу величезну кількість емоцій та почуття причетності себе до чогось великого.

Знаменним у кар'єрі Зідана стає 1996 рік. Спочатку він разом із "Бордо" гордо пройшовши футбольними полями Європи, дійшов до фіналу кубка УЄФА. Але у фінальному протистоянні з "Баварією" сили були явно не рівними. Влітку на першості Європи в Англії збірна виступила також дуже гідно, поступившись чехам у півфінальній серії пенальті, а Зінедін своєю грою вкотре довів свій рівень професіоналізму. Після закінчення Євро-96 півзахисника запрошують до більш титулованого туринського "Ювентуса" на той момент переможця Ліги чемпіонів. Відразу йде перемога в Суперкубку Європи.

Наступні два сезони "Ювентус" двічі стає чемпіоном Італії і двічі доходив до фіналу ЛЧ. У вирішальних поєдинках туринці зазнавали поразки і кубок чемпіонів випливав із рук Зідана. Але влітку 1998 року сталося те, що зробило Зідана справжньою зіркою, постав його в один ряд з Пеле і Марадоною.

Уся Франція з нетерпінням чекала домашнього мундіалю і розраховувала на перемогу своєї збірної. Шлях до фіналу був важким, не обійшлося без везіння. Здавалося у фінальній сутичці з бразильцями сили нерівні. Але рахунок 3:0 каже сам за себе. Справжній тріумф! А Зідан забув два м'ячі головою з подачі кутового, став символом цього тріумфу. Півзахисник з десятим номером і з впізнаваною лисиною перетворився на справжнього кумира, обігнавши за популярністю навіть президента Франції.

Але навіть купаючись у променях слави, Зідан ні на секунду не давав засумніватись у своєму професіоналізмі. У нього повністю були відсутні ознаки зоряної хвороби, як зазвичай буває у знаменитостей. Цим Зізу ще більше заслуговував на любов уболівальників по всьому світу.

Влітку 2000 р. на першості Європи в Бельгії та Нідерландах багатонаціональний французький оркестр, диригентом якого був, звичайно ж, Зідан, знову здивував багатьох скептиків і в блискучому стилі знову відсвяткував перемогу.

Через рік весь футбольний світ був вражений небувалим трансфером: Зінедін Зідан перейшов з "Ювентуса" до "Реалу" за рекордні 73,5 млн. євро! Цей рекорд тримався довгі вісім років. У перший же сезон у Мадриді французу вдалося, то чого не вдавалося до цього - перемога в Лізі чемпіонів. Символічним став і той факт, що переможну точку поставив сам Зізу, забивши гол, який став ще й одним із найкращих в історії.

А ось влітку 2002 року Франція зазнала фіаско. Чемпіони світу та Європи виявилися не готовими домундіалю та провалили виступ. Після вболівальники лаяли всю збірну, на чому світ стоїть, але тільки не Зідана. На жаль, але Зізу пропустив перші два матчі через травму. Збірна програла Сенегалу 0:1 і вимучила нічию з Уругваєм – 0:0. В останньому матчі з данцями потрібна була перемога у два м'ячі. Стало зрозуміло, що десятий номер зможе зіграти. У момент виконання гімну, коли до об'єктиву камери потрапило обличчя кумира, стадіон просто заглушив музику захопленими криками. Зізу намагався як міг, але французи таки поступилися 0:2.

У складі мадридського "Реала" Зідан продовжував радувати вболівальників свій грою та голами. Восени 2003 року мадридці навіть обіграли в Марселі господарів поля, позбавивши тих шансів на вихід із групи. Зізу не приховував, що завжди вболівав за "Марсель" і вважав за краще, щоб команда з його рідного міста виграла, але він не вмів грати гірше свого рівня. Того ж року він утретє став найкращим гравцем світу за версією ФІФА. У 2004 році на черговому Євро збірна Франції знову виступила невдало, цього разу вилетівши у чвертьфіналі. Але Зідан знову змусив привернути до себе увагу. На груповій стадії у матчі з англійцями триколірні програвали 0:1, але ж у доданий час Зізу забив два голи (один зі штрафного, інший з пенальті). А у поєдинку зі швейцарцями повторив свій гол бразильцям 98-го.

Отже, великий гравець в історії не лише Франції, а й усього світового футболу виграв усе, що може бажати футболіст. Зідан заявив, що після ЧС-2006 завершить кар'єру. Але яким же видався цей чемпіонат! Червона картка від Валентина Іванова у першій грі, найважчий вихід із групи та переможна хода у плей-офф. Мало хто вірив у французьку збірну, що складається зі "старих" на чолі з десятим номером. Але "старі" вирвалися у фінал, причому Зізу бувнайяскравішою фігурою. Таким чином стало зрозуміло, що остання гра у його зоряній кар'єрі – фінал чемпіонату світу! Будь-який футболіст про це може лише мріяти. Пенальті у ворота італійців на перших хвилинах, блискуче виконання (звичайно Зіданом) і. Зовсім несподіваний вчинок у відповідь на (як виявилося пізніше) відверте хамство Матерацці. Червона картка вибила французів з колії, вони поступилися хоч і в серії пенальті. Здавалося саме Зідан підвів команду, але ніхто не дорікнув йому. Для шанувальників він став ще більш неповторним і улюбленим.