10 жінок зі знаменитих картин, про чиї долі ми не знали
Діти, ми вкладаємо душу в AdMe.ru. Дякуємо за те, що відкриваєте цю красу. Дякуємо за натхнення та мурашки. Приєднуйтесь до нас у Facebook та ВКонтакті
AdMe.ru вирішив розповісти про жінок, чиї обличчя нам добре знайомі, а їхні історії – ні.
Жанна Самарі Огюст Ренуар, «Портрет актриси Жанни Самарі», 1877 р.
Актриса Жанна Самарі хоч і не змогла стати зіркою сцени (грала вона переважно служниць), але пощастило їй дещо в іншому: деякий час вона жила неподалік майстерні Ренуара, який у 1877-1878 роках написав чотири її портрети, тим самим прославивши куди більше чим це могла б зробити її акторська кар'єра. Жанна грала у спектаклях з 18 років, у 25 вона вийшла заміж і народила трьох дітей, потім навіть написала дитячу книжку. Але прожила ця чарівна дама, на жаль, не довго: у 33 роки захворіла на черевний тиф і померла.
Чечілія Галлерані Леонардо да Вінчі, «Дама з горностаєм», 1489-1490 р.р.
Чечілія Галлерані була дівчиною з благородної італійської сім'ї, яка у віці 10 (!) років вже була заручена. Однак коли дівчинці було 14, заручини з невідомих причин було розірвано, а Чечілію відправлено до монастиря, де й познайомилося (або все це було підлаштовано) з герцогом міланським Людовіко Сфорца. Зав'язався роман, Чечілія завагітніла і герцог поселив дівчину у своєму замку, але тут настав час одружитися з іншою жінкою, якій, звичайно ж, присутність коханки в їхньому домі не сподобалася. Тоді після пологів Галлерані герцог забрав собі сина, а її видав заміж за збіднілого графа.
У цьому шлюбі Чечілія народила чотирьох дітей, тримала чи не найперший у Європі літературний салон, бувала у герцога в гостях і ззадоволенням грала з його дитиною від нової коханки. Через деякий час чоловік Чечілії загинув, настала війна, вона втратила свій добробут і знайшла притулок у будинку сестри тієї самої дружини герцога – ось у таких чудових стосунках вона примудрялася бути з людьми. Після війни Галлерані повернула свій маєток, де й жила аж до смерті у віці 63 років.
Зінаїда Юсупова В.А. Сєров, «Портрет княгині Зінаїди Юсупової», 1902
Марія Лопухіна В.Л. Боровиковський, Портрет М.І. Лопухіної», 1797 р.
Боровиковський написав безліч портретів українських дворянок, але цей найчарівніший. Марію Лопухіну, представницю графського роду Толстих, зображено тут у ніжному віці 18 років. Портрет був замовлений її чоловіком Степаном Авраамовичем Лопухіним невдовзі після весілля. Невимушеність і трохи гордовитий погляд здаються чи звичайною позою для подібного портрета епохи сентименталізму, чи ознаками меланхолійного і поетичного характеру. Доля цієї загадкової дівчини виявилася сумною: лише через 6 років після написання картини Марія померла від сухот.