14. Естетична та релігійна свідомість як форми суспільної свідомості.
Естетична свідомість–усвідомлення суспільного буття у формі конкретно-чуттєвих, художніх образів.Естетика(від грецької aesthesis - відчуття) –наука, яка вивчає прекрасне у природі, суспільстві, у людині, а також загальні принципи творчості за законами краси.
Найбільш яскравим вираженням естетичного ставлення людини до дійсності є мистецтво.
Цей термін вживається у двох смислових значеннях.
У широкому значенні- це майстерність, що вимагає великого вміння та художнього смаку. Це може стосуватися будь-якого виду людської діяльності (гарний літак, гарний будинок та гарна скульптура).
У вузькому значенні– художня творчість як така, що проявляється в музиці, танці, живописі, скульптурі, архітектурі, художніх творах, кінофільмах та ін.
Воно формує естетичну свідомість.
Релігія (від лат. religio – благочестя, побожність, святиня, предмет культу) – це світогляд і світовідчуття, а також відповідна поведінка та специфічні дії, що ґрунтуються на вірі в існування одного чи кількох богів та надприродного світу.
Найсуттєвіші риси у змісті релігії можуть бути охарактеризовані у термінах семіотики. Термін «семіотика» використовується у двох основних значеннях: 1) знакова система; 2) наука про знаки та знакові системи, включаючи як системи зв'язку у світі тварин, так і різноманітні природні та штучні семіотики, що використовуються в людському суспільстві.
Релігія предмет спеціальної науки – релігієзнавства. Релігієзнавство - це наука, що займається вивченням релігій.
У релігієзнавстві можна назвати два основних розділу – теоретичний і історичний.
Теоретичне релігієзнавство включає філософські, соціологічні та психологічні проблеми вивчення релігії. Воно виявляє у релігії загальне, суттєве, необхідне і цурається одиничного, випадкового, історично конкретного.
Історичне релігієзнавство – це історія релігії. Історія релігії вивчає історію виникнення та еволюцію окремих релігій у всьому різноманітті їх особливостей, у їхній хронологічній послідовності.