Абрамцева Н
Десь у лісі жила-була річка. Чиста-чиста, прозора-прозора. Весь свій ліс напувала прохолодною водою. Кожному дозволяла виглядати, як у дзеркало. Ні з ким не сварилася, з усіма розмовляла. Весела, добра річка. Так було довго. Але одного ранку прокинулася вона в поганому настрої. Чи то сон сумний побачила, чи ще що трапилося. Зітхнула річка сумно, потяглася і зачепилась хвилею за корч, подряпалася. Зовсім засмутилася річка, трохи помутніла її вода. Помітило це сонце. Вирішило розвеселити річку. Полоскотало її своїм довгим промінцем, та якось невдало: зламався промінь, вколов і без того подряпану хвилю. Зойкнула річка злякано. Що за дурні жарти? - подумала вона скривджено. А тут ще неприємність: хтось боляче штовхнув річку копитцем. Виявляється, зовсім маленьке лосеня, погойдуючись на своїх тоненьких ніжках, прийшло попити. Заплутався в річковій траві і впав у воду, ледве вибрався. Ця дрібниця остаточно вивела річку із себе. Так, засмучена, перелякана, скривджена річка розсердилася, розлютилася, пирхнула і ... вийшла з себе. З берегів своїх… Спершу обережно, на прибережну траву. Далі – до перших кущів. Потім закружляла довкола стовбурів дерев. На всі боки, далі, далі, далі розтікається річка… І розуміє, що не те робить, а повернутися не може. І корч не хотів дряпатися, і сонячний промінь ненароком вколов, і лосеня, звичайно ж, не навмисне впало у воду. Все розуміє річка, а тепер безформна дрібна величезна калюжа. Все розуміє, а повернутися не може… Зірвалася… Вийшла з себе. І вперед бігти не може, сил більше немає... Качається майже стояча вода між кущами та деревами. Гниють гілки, листя, трава у стоячій воді. Ніхто не п'є з колишньої річки, ніхто в неї не виглядає. Мутний, брудний, в'язкийтрясовиною стала чиста, світла річкова вода. Болото... Невірні купини... Повзучі стебла... Страшні чорні вікна... Болото... А була річка. Була... Добра, весела лісова річка. Тільки от із себе вийшла… Вийти кожен може. Завжди може. Вийти легко... Дуже-надто навіть... ...Не треба кричати... І дверима ляскати не варто... Спокійно... Навіщо бити посуд?! Тихіше, будь ласка… Тихіше…