Абураме Хотеру
Чекає критики:
- Чекає критики на 1200 переходів -знижка 25% триватиме ще 20 годин 47 хвилин
Абураме Хотеру 656
Нагородити фанфік "Абурамі Хотеру"
Ктерино Савокіна, дякую за обкладинку :3
Альбом з картинками - https://vk.com/album-89343001_212907537
Доповнення до Абурами Хотеру. Місія після 33 розділу. http://ficbook.net/readfic/2927137/7738839
- Карін! Що з тобою? - Суйгетсу схвильовано спіймав свою співкомандницю.
- Великі викиди чакри. Дуже великі. - Червоноволоса Узумакі намагалася зітхнути на повні груди, ось тільки це не виходило через тиск чакри.
– Де? - суворо спитав Учиха Саске.
Команда Така зранку тренувалася на покинутому полігоні, як несподівано їхня напарниця мало не впала. Прибувши на місце, вони почули два вибухи, крик, а потім тишу. Саске перший побіг углиб, інші одразу рвонули за ним. Вискочивши на галявину, вони побачили повалені дерева, кілька величезних мертвих сороконіжок, глибокі ями від вибуху і компанію АНБУ, що сміються.
- Ахахах, Вовку, я й не думав, що ти можеш пищати як дівчисько. - Тигр катався землею, мало не плачучи від сміху.
- Командир, ахахах, ну навіщо треба було так знущатися з Вовка? - Жук тихо схлипувала, сидячи біля дерева, і не могла заспокоїтись.
– Щоб знав, що не можна підколювати командира на тренуваннях. – Сич єдиний стояв, а не сидів чи лежав сміючись.
- Командир, це було жорстоко! Жуку, а ти навіщо йому допомогла? - також сміючись спитав Вовк.
- Я не могла відмовити командиру, то був наказ. - Жук просто розвела руками убік.
- О, команда Така, а що ви тут забули? - Хорі перший вирішивзвернути увагу на дітей, що прибули.
- Наш сенсор відчув великі сплески чакри, і ми прийшли перевірити, що тут діялося. - Учіха невдоволено дивився на цю компанію.
- А-а-а, зрозуміло, ну, тут нічого особливого не було, тож просимо вас піти звідси. - Той же Хорі трохи посерйознішав і тепер суворо дивився на компанію.
- Так, п'ятихвилинна перерва і продовжуємо тренування. Команда Така, просимо вас піти звідси. - Сич, як командир, одразу взяв до рук ситуацію, але в очах ще стрибали смішки. Вовк, Тигр, Жук та Єнот продовжували сміятися.
Команда Така, більше не затримуючись, розгорнулася і побігла назад.
- Ну що, продовжимо тренування? - посміхаючись, промовив Сич, чому знову почувся сміх.
Що, власне, сталося? Просто Вовк під час тренування підколов командира, через що Сич наказав Жуку під час вибуху підкинути Вовку за комір маленьку сороконіжку. А той від несподіванки запищав, як дівчинка.
- Гаразд, Жук у парі з Тигром, Єнот з Вовком, Хорі, ти зі мною. Продовжимо тренування до тайдзюцу.
- Хай. - Нарешті заспокоївшись, промовили АНБУ.
- Гаразд, на сьогодні тренування закінчено. Наступне тренування післязавтра в той же час, у тому ж місці. Всі вільні. - Нарешті командир зглянувся над нами і ближче надвечір відпускає нас.
- Тигре, почекай, ми можемо поговорити? - У мене з'явилася маленька ідея. Серед нашої команди я найслабша у тайдзюцу та кендзюцу. А Тигр у нас силовик, у тайдзюцу краще за інших.
- Жук? Звичайно можемо. - Він зняв маску і по-доброму посміхнувся.
- Ти не міг би завтра потренувати мене у тайдзюцу? Просто я маю деякі проблеми, і я хотіла. – Не встигла я домовити, як мене перебили.
-Без проблем, Хотер. Тоді давай завтра о сьомій на дванадцятому полігоні?
- Іде. Дякую тобі, Кін-куне. - Я посміхнулася йому, одягла маску назад, і ми разом пішли на базу АНБУ, щоб переодягнутися в нормальний одяг. Розмова йшла ні про що, до нас приєднався Вовк і Хорі, Єнот та Сич уже кудись пішли.
Такою веселою компанією ми вирішили піти пообідати, а якщо точніше, повечеряти, а то командир просто заганяв нас сьогодні. Ми весело сміялися, дуріли і просто відпочивали від такого божевільного дня. Давно я так не відпочивала.
Мимо пройшов Наруто, разом із Саске та Сакурою. Обидва хлопці задумливо подивилися на мене, але, слава Богам, просто пройшли повз мене. Ні, я пам'ятаю про свій рік на пошуки, але зараз я не горю бажанням розмовляти з Наруто та Саске.
Вечір пройшов у колі друзів та сміху. Кін підколював Нагісу, а Нагаші і я просто сміялися з них. Хочу, щоб після кожного тренування ми всі збиралися разом та просто відпочивали. Хлопці з команди стали для мене більшими, ніж просто друзями. Можливо, у майбутньому я сміливо зможу назвати їх своєю родиною.
- Доброго ранку, Кін-кун. - Рівно о сьомій ранку, я прийшла на призначене місце і побачила усміхненого напарника.
- Доброго ранку, Хотеру-чан. Почнемо? Для початку, я хочу провести тренувальний бій, а потім уже розібрати його з тобою, знайти твої слабкі та сильні сторони, і вже там далі думати, як розвиватися. Добре?
- Добре. - Гарний підхід.
Бій почався швидко. Різкі та швидкі рухи Кіна, на противагу моїм плавним, але від того, не менш швидким ударам. Якщо це тренувальний бій, думаю, можна випустити метеликів і спробувати тугішу стратегію, що була проти Саске. Удар зверху, знизу, блок, підстрибнути, зникнути і з'явитися ззаду, зробивши підсічку, від якої Кін спокійно пішов нарефлекси. Ще кілька таких зникнень і мені доводиться йти на захист, оскільки Кін вирішив атакувати. На його губах грала посмішка, в очах запалився азарт. Удари сипалися один за одним, не даючи мені часу на контратаку. Дуже небезпечний удар у живіт, від якого я йду за допомогою метеликів, але, як виявилося, він підловив мене на цьому і, як тільки я з'явилася позаду нього, я відлетіла вбік через удар ногою.
- Дуже непогано, Хотеру-чан. Швидко знаходиш слабкі місця в захисті та користуєшся ними за допомогою метеликів та ефекту несподіванки, але на ці стрибки у тебе витрачається багато чакри, через що ти швидко втомлюєшся. В удари тобі потрібно вкладати більше сили, та й ще, коли тебе безперервно атакують, не йди на повний захист. Найкращий захист це напад. Ти могла спокійно змусити мене піти на захист і зрідка контратакувати. А ще не бійся слідувати своїй інтуїції, навіть коли вона пропонує тобі зовсім божевільні речі. Перед деякими ударами ти замислювалася і в результаті, наскільки я зрозумів, діяла не так, як хотілося, а так, як думала, буде ефективнішою. Іноді такі шалені ідеї корисні. А взагалі, ти молодець, Хотеру-чан. - За час його монологу він підійшов до мене, подав мені руку і допоміг підвестися. Морфо Ретенор уже сиділи на нас і заліковували синці та забиті місця. Все-таки і він, і я були майже на всю силу.
- Дякую, Кін-куне. Почнемо відпрацювання ударів? - я посміхнулася йому і вже стала в стійку.
- Добре. Дивися, коли б'єш ногою, спробуй вдарити з розвороту в живіт, а потім підстрибнути і знову вдарити ногою, але цілься в голову. Ось так.
- Дякую, що допоміг мені. - Зараз ми обидва втомлені, але задоволені. Сонце стояло високо в небі, за моїми підрахунками був час обіду. Мій клон збігав і приніс нам поїсти.
- Немає за що. Ядобре потренувався і чудово провів час. - Кін потріпав мене по голові, беручи з моїх рук пляшку з водою.
– А як давно ти в АНБУ? – мене давно мучило це питання, а тут гарна атмосфера.
- Ну, взагалі, нас сформували років зо два тому, нас було лише троє. Я, Кенто та Нагаші. Трохи згодом приєднався Нагіса, його перевели із захисної спеціалізації. Буквально рік тому до нас приєднався Мінор. Та й нещодавно до нашої команди прийшла ти. Чесно, не думаю, що хтось ще додасться до нашого загону. У нас вже продумано багато стратегій та й працюємо ми в команді дуже добре. На далеких атаках у нас Нагаші, на ближніх я, а ти і Нагіса можете працювати як медики, Кенто – головний стратег, а Мінору може працювати як шпигун завдяки клановим технікам. По пошуку у нас ти та Нагаші. Я вважаю, що комплект сповнений і більше до нас нікого не додадуть.
- Ось як, думаю, ти маєш рацію, ми добре доповнюємо один одного. Ось тільки я поки що найслабша з вас. - Сумно посміхнулася я.
- Ну, не кажи так. Твої метелики досить потужна зброя. Та й у тайдзюцу ти досить гарна, думаю, ще кілька тренувань і можеш піти силовиком через тих же метеликів. У кендзюцу попроси Кенто підтягнути чи Мінору, і все буде гаразд. Медик у парі з Вовком, і чудово працюєте. Навіть після тренувань з командою, наприкінці ти всіх лікуєш метеликами, дрібні подряпини, забиті місця, синці. Тож ти досить сильна і в нашій команді тобі саме місце. - Кін підбадьорливо посміхнувся мені, і від цього на душі стало набагато легше.
- Спасибі тобі. - Я швидко підсунулася до нього, поцілувала його у щічку, після чого червона повернулася на своє місце. Краєм ока помітила, як у Кіна теж з'явився рум'янець на щоках.
- Годі тобі. - хлопець відвернув голову убік, розглядаючи полігон, швидшевсього, він просто ховає своє збентеження, хоча я не краще, сиджу червона, як рак. Блін, я поцілувала його в щічку. Чорт.
- Кін, Хотере, а чого ви такі червоні? - Перед нами приземлився Нагаші. Чорт, а раптом він бачив, як я поцілувала Кіна? А-а-а! Чорт!
- Тренувалися у тайдзюцу, жарко стало, от і червоні. Тому сидимо у тіні. - буркнув Кін.
- ААА зрозуміло. Загалом у нас загальний збір у кабінеті Хоказі за п'ятнадцять хвилин. Команді Така дають першу місію, і ми маємо простежити за ними, перевірити, як вони впораються з цією місією та у критичній ситуації допомогти. Так би мовити, Хокаге перевіряє команду на вірність селі. А ще ми повинні потай за ними стежити, хоча думаю, що з їхнім сенсором це буде складно.
- Ясно. Тоді пішли перевдягатися. - Я швиденько схопилася зі свого місця і, не дивлячись на Кіна, побігла у бік бази АНБУ, де також є і гуртожиток, але ми вважаємо за краще жити у своїх будинках. Чорт, головне не дивитись на Кіна, а то знову почервонію.