Actsion - П’ЯТИДЕСЯТНИК, але не ХАРИЗМАТ
П'ЯТИДЕСЯТНИК, але не ХАРИЗМАТ Між ними є відмінність
Ця книга написана п'ятидесятницьким проповідником, який протягом 45 років свого служіння був пастором, євангелістом та місіонером. Останні 32 роки він вів служіння у п'ятидесятницьких, харизматичних церквах та церквах Святості у 37 країнах. Білл Буркетт: “П'ятидесятницькі та харизматичні церкви – це дві абсолютно різні церкви за стилем життя та за вченням”. Викладені в книзі результати дослідження цього питання будуть досить корисними як для п'ятидесятників і харизматів, так і для інших читачів, які хочуть знати, в чому полягає ця відмінність. Ця книга – відверте пояснення доктринальної позиції справжнього п'ятдесятництва та сучасного харизматизму.
ВСТУП
П'ЯТИДЕСЯТНИК, АЛЕ НЕ ХАРИЗМАТ Коментарі та критика харизматичного вчення
Випадковому чи байдужому спостерігачеві не так просто побачити різницю між п'ятдесятниками та харизматами. Багато хто вважає, що це одне й те саме. Але між біблійною п'ятидесятницькою та сучасною харизматичною доктринами є величезна різниця. Це два різні вчення і дві абсолютно різні церкви. У цій книзі, написаній служителем п'ятидесятником, чий досвід сягає часу, коли харизматів ще був, представлено роз'яснення з цього питання. Він добре знайомий з багатьма подіями, пов'язаними з часом становлення харизматичного руху, і сподівається, що читачі знайдуть цю книгу корисною, пізнавальною та цікавою. П'ятидесятницький рух, який виник волею Божою на рубежі ХІХ-ХХ століть, став швидко поширюватися по всьому світу. До 1960 року він став третьою силою церковного світу. П'ятидесятницьке пробудження буловідомо як динамічний Євангельський рух, який заснував свої церкви в кожній чверті земної кулі. У 50-ті та 60-ті роки лише Асамблея Божа щодня засновувала нову церкву, а у недільні дні – дві. До початку 60-х років зріс інтерес до хрещення Святим Духом і дарами Духа у багатьох деномінаційних віруючих. У церквах багатьох деномінацій відбувалося хрещення Святим Духом і мовлення. Так було започатковано харизматичному руху. Незважаючи на великий опір багатьох деномінацій Америки, на початку своєї появи харизматичний рух виріс, в основному, саме зі своїх супротивників. У середині 60-х досвід П'ятидесятниці увійшов до католицької церкви та інших деномінацій. Проповідники історичних і модерністських церков, так само як і євангельських, втрачали свою паству, яка йшла до швидкозростаючих харизматів. Отже, бачимо, що походження чи історія виникнення п'ятидесятницького і харизматичного рухів, різна. Харизматичний рух почався майже через 60 років після виникнення п'ятидесятницького, який з'явився з волі Божої виливом останнього дощу Святого Духа (Йоіль 2:23-29). П'ятидесятники євангелізували світ уже 60 років, коли вперше з'явилося слово "харизматична".
Повернемося до питання, яке порушує Павло. Він каже, що треба остерігатися будь-кого, хто робить поділ. Так, саме так! Але питання в тому, хто робить поділ. Прочитайте ці рядки знову і тоді стане зрозуміло: ті, хто навчають попри те навчання, яке ви прийняли, є першопричиною поділів. Але сьогодні тих, хто протистоїть хибній доктрині та хибним вчителям, звинувачують у тому, що вони є причиною поділів. Тобто в такому разі на підставі харизматичного сліпоготлумачення причиною поділу є чисте вчення. Якщо піти ще далі, то згідно з обвинуваченням харизматами захисників чистого вчення причиною поділу є Бог! І справді, якби Сам Бог не мав чистої доктрини і не заповідав нам зберігати її, тоді нам просто не було б чого захищати і нема за що боротися. Якби нам не було заповідано зберігати і триматися чистого вчення, тоді не було б і причин виправляти тих, хто порушує його. Отже, причиною поділу є хибне вчення (таке, наприклад, як євангельський екуменізм). Бог міцно покарає тих, хто приносить хибне вчення, відмінне від біблійної істини. Необхідно зрозуміти, що причиною поділу є не той, хто викриває хибне вчення, а той, хто спотворює і перекручує Слово Боже.
[2] Осмос – це одностороння дифузія розчинника через напівпроникну перегородку (мембрану), що відокремлює розчин від чистого розчинника. Він обумовлений прагненням системи до термодинамічної рівноваги та вирівнювання концентрацій розчину по обидва боки мембрани. У духовній сфері це ілюструє змішування доброго і злого, якщо праведність не повністю відокремлена від гріховного впливу. (Прим, пров.)
[3] Прагматизм (грец. Прагма - справа) - філософія результативності, що розглядає істинність понять на підставі результативності чи ефективності. Для неї вірно те, що приносить результати і вона не переймається тим, чи є ці методи біблійно правильними чи ні. (Прим, пров.)
[4] Анти-естеблішмент (англ. anti-establishment - проти основ) - рух, спрямований на критику встановленого правління. (Прим, пров.)
[6] В англійському перекладі KJV: "Най, у всіх цих думках більше більше, ніж заворушувачів через нього, що йшлося за нас." (Rom. 8:37). “Але у всьому цьому ми більше, ніжпереможці через Нього, що полюбив нас. (Рим. 8:37). (Прим, пров.)
[7] Екуменізм (грец. Екумен – всесвіт) – рух за об'єднання християнських конфесій. (Прим, пров.)