Алгоритм епідеміологічної діагностики

(В.Д. Біляков, 1989)

I. Оцінка проявів епідемічного процесу:

- Серед різних груп населення;

ІІІ. Перевірка сформульованих гіпотез, розшифрування причинно-наслідкових зв'язків, що призводять до захворюваності.

IV. Найближчий та/або віддалений прогноз захворюваності, оцінка достовірності гіпотез про фактори ризику.

Якщо клінічна діагностика – це розпізнавання хвороби та стану хворого, то епідеміологічна діагностика – це розпізнавання захворюваності та стану здоров'я населення. Постановка епідеміологічного діагнозу дозволяє визначити адекватний обсяг профілактичних, протиепідемічних заходів у епідеміологічній ситуації.

Важливим завданням закладів охорони здоров'я з епідеміологічної діагностики є впорядкування реєстрації, обліку та розробка єдиних критеріїв у діагностиці захворювань (будь-яких патологічних станів). Найкращим варіантом вирішення питання є застосування стандартного визначення випадку.

Епідеміологічне визначення випадку — набір стандартних критеріїв для вирішення питання про наявність чи відсутність у даного індивідууму певного захворювання/стану.

Стандартне епідеміологічне визначення випадку забезпечує однакову діагностику кожного випадку і дозволяє переконатися, що відмінності, виявлені при порівнянні кількості випадків у різних групах населення, пов'язані не з відмінностями у способах діагностики захворювань, а з дією інших причин, що дійсно становлять інтерес для епідеміолога.

Основним завданням епідеміологічних досліджень є вивчення частоти виникнення різноманітних захворювань.

Для вирішення завдань звивченню поширеності захворювань проводять епідеміологічні дослідження, які можна розділити на три групи: спостережні (дескриптивні, обсерваційні дослідження), експериментальні, що передбачають втручання у процес, що вивчається, і математичне моделювання.

---