Арабська літера - Лям - (ля̄м), Школа арабської мови
Легкість та простота арабського алфавіту та письма обумовлена як мінімум п'ятьма причинами:
В арабській мові все лінійно.
Арабські слова майже завжди як вимовляються, і пишуться! Також вірно протилежне!
2) В арабському листі немає великих, великих букв. Усі слова пишуться із маленькою літерою. Власні назви, назви арабських міст і сіл, коротше, всі без винятку…
3) В арабській мові немає перенесення за словами. У разі потреби, можна просто дотягнути якусь літеру до потрібних розмірів без жодного завзяття совісті.
4) Різниці між друкованим та рукописним листом в арабській мові немає.
Тому нам не треба спочатку вивчати один вид листа, а потім другий. Все вже прийшло в одному пакетику, як кажуть, два в одному…
5) Багато літер мають однаковий каркас написання. Тому достатньо вивчити основні групи накреслювальних «скелетів»
Ось, що про це говорять Ковальов А. А. і Шарбат Г. Ш.: «За характером накреслення основних елементів більшість букв арабського алфавіту можна об'єднати в кілька груп. Літери однієї і тієї ж групи мають однаковий накреслювальний «скелет» і відрізняються один від одного лише кількістю та місцем розташування так званих діакритичних точок». (Підручник арабської мови, стор. 27).
А зараз ми з вами розберемо чергову арабську язичну приголосну, яка у листі зображується як буква «Лям».
Стоячи на початкуслова «Лям» пишеться, як:
в середині слова - як:
і в кінці слова -
Вимовляється звук «Лям» завжди м'яко, начебто після неї йде м'який знак. «Лям» = трохи ледве твердіше за ...
Є лише один єдиний виняток із цього правила. Це «Лям» усередині імені Всевишнього Аллаха:
Та й то «Лям» читається твердо у тому випадку, якщо перед цим словом прийшла літера, оприлюднена або «фатхою» (а), або «даммою» (у).
А якщо перед словом «Аллах» стоїть «кясра», то «Лям» читається так само ніжно, як завжди.
Ковальов А. А. та Шарбатов Г. Ш. пишуть: «Арабський сонорний (л) не напружений; примикання та відрив при його артикуляції відбувається плавно. Арабська (л) найближче стоїть до українського м'якого ль (як у словах «ялина», «миля»), але при українському м'якому ль кінчик язика віддалений від зубів далі, ніж при арабській (л). Крім того, на відміну від українського приголосного л, арабський приголосний (л) не має фонематичних паралелей за ознакою м'якості чи твердості (пор. українські слова «биль» та «був»)». (Підручник арабської мови, стор. 24).
«Литера «Лям» позначає середній приголосний звук (л), схожий на українське м'яке (л) у словах моль, липа, люди, для. Арабський звук треба вимовляти дещо твердіше, але далеко не так твердо, як в українських словах «мовляв», «лижі», «місяць», «лапа». (Сегаль В. С. Початковий курс арабської мови, стор 26).
Юшманов Н. Ст описує цей звук наступним чином: «Л середнього відтінку (між ль і лъ)». (Граматика літературної арабської мови, стор 27).
Халідов Б. З. підтверджуючи думку колег, каже, що: «Арабська (л) твердіша за українське ль, яке вимовляється, наприклад, у словах «ялина», «лінь», хоча взагалі кажучи, він все ж таки ближче до українського м'якого ль, ніж до твердого л.
Найбільш твердийваріант цього арабського звуку, близький до українського твердого л, чується лише в одному слові Аллах (Бог), але той же звук л звучить м'яко, тобто майже як український ль, якщо згаданому слову передує якесь слово з кінцевим (і): більЛахі (їй Богу).