Берберійський лев - Сімейство котячих
Берберійський лев
Берберійський лев(лат.Panthera leo leo), також відомий якатласькийабонубійський лев- підвид левів. Був спочатку поширений у Північній Африці і сьогодні є вимерлим у дикій природі. Деякі особини, що живуть нині в неволі, походять від берберійських левів, проте чистокровних представників підвиду серед них вже цілком імовірно немає. В 1758 саме берберійські леви були використані Карлом Ліннеєм для опису та класифікації левів і тому є сьогодні номінотиповим таксоном всього виду.
Важивши від 180 до 250 кг у самців, рідко трохи більше і від 100 до 170 кг у самок, берберійський лев був поряд з вимерлим капським левом (Panthera leo melanochaitus) найбільшим сучасним підвидом лева. Його найбільш помітною відмінністю була особливо густа темна грива, що заходила далеко за плечі і висіла на животі.
У існуючих підвидів левів маса самців коливається від 150 до 210 кг., дуже рідко трохи більше, до 225 кг., самок від 90 до 150 кг.
Історія та поширення
Берберійський лев в історичні часи зустрічався на всій території африканського континенту, розташованого на північ від Сахари. Стародавні римляни часто використовували його в аренах у розважальних боях проти туранського тигра, який сьогодні також є вимерлим. З джерел випливає, що берберійський лев приблизно на початку XVIII століття майже зник у Північній Африці і залишався лише в невеликому ареалі на північному заході. Поширення вогнепальної зброї та цілеспрямована політика винищення були причинами того, що населення сильно скоротилося і в цьому регіоні. Останній берберійський лев, що жив на волізастрелено в марокканській частині Атлаських гір у 1922 році. Схожа доля спіткала й інших хижаків Північної Африки. Берберійський леопард став надто рідкісним, а атласький ведмідь повністю вимер.
Берберійський лев мешкав окрім північноафриканських напівпустель і степів також у лісах та Атлаських горах. До його видобутку належали головним чином олені, кабани та місцевий підвид звичайних бубалів.