Braziliada - Ерсон Капрі (Herson Capri)
Ерсон Капрі виріс у місті Куритиба на півдні Бразилії. Його батько був активістом партії комуністів, був кілька разів заарештований. Свої перші кроки на сцені Ерсон зробив у віці 15 років. І хоча він пішов згодом навчатися на факультет економіки і навіть попрацював економістом у сфері нерухомості, захоплення театром не покинув. Занадто сильне враження справив на нього запах сцени та шарудіння лаштунків. Паралельно він навчається театральної майстерності і в середині 1970-х років приїжджає до Сан-Паулу з метою розпочати кар'єру артиста. У 1975 році він дебютує в театрі та на телебаченні - на каналі "Тупі", у новелі "Vila do Arco".
Зараз він грає в новелі Жоао Емануела Карнейру "Змії та ящірки" амбітного бабія Отавіану, який готовий на багато чого заради багатства. "Я віддаю перевагу ролі як рибалка Раміру з "Тропіканки". Мені більше подобається грати позитивних героїв, тому що граєш як відчуваєш, тебе позитивно оцінюють, граєш приємні ситуації, кохання. Я йду зі зйомок і повертаюся додому з легким серцем. Лиходій мене засмучує. Грати щось погане, навіть якщо це і вигадка, мені не подобається. Після зйомок сцен "Вези Батисти" я почував себе спустошеним", - розповідає він. До своїх 53 років актор зіграв понад 30 ролей у серіалах і всіма способами уникає повторів. Тому він відмовився від кількох ролей лиходіїв після того, як зіграв їх у новелах "Partido Alto","Anjo de Mim", "Renascer" та "Vila Madalena". Нічого проти ролей негідників він не має, вважає, що вони створюють дію в серіалах. Проблема в тому, що треба грати ті самі почуття, в основному негативні. "Коли намагаєшся грати достовірно, негативна енергія персонажа впливає на тебе. Якщо шість разів поспіль зіграти того, кого зневажають, сам почуваєшся побитим", - каже він із посмішкою.
Маючи за плечима 40 років кар'єри, Ерсон досі закоханий у свою професію. Насолода від роботи така велика, що, на відміну від багатьох акторів, Ерсон любить поєднувати зйомки в новелах з роботою в театрі або кіно.
Ерсон Капрі називає себе типовим батьком сімейства. Він любить проводити вільний час з дітьми та дружиною будинку, в районі Ітаньянга у західній зоні Ріо. З 35-річною Сузаною, лікарем за фахом, вони одружені вже 11 років, це його третій шлюб. У актора четверо дітей - двоє синів та дві дочки: Лаура 27 років від першого шлюбу, 25-річний Педру від другого шлюбу, та молодші: 9-річний Лукас та 5-річна Луїза. З першою дружиною Марсією він досі підтримує теплі стосунки. З другою дружиною, актрисою Малу Роша, розставання було конфліктним, із судовою позовом про аліменти, і вони відтоді не розмовляють, хоч із сином від цього шлюбу, Педру, Ерсон у добрих стосунках.
- У вас вже були персонажі романтичні, простолюдини, але ваш герой у "Зміях і ящірках" інший. Вас це приваблює в Отавіану? Звичайно! Хоча б тому, що я не пам'ятаю, щоби грав таких бабників. Я грав романтичні ролі, але це були чоловіки, яких цікавила одна жінка. Але Отавіану це щось нове. Він для мене вправа на різноманітність. У нього поганий характер, але він не є лиходієм у цьому сюжеті. Він одружений, у нього діти, але має зв'язки з іншими жінками. Людина вона погана, але не абсолютно. Зрештою, у Отавіану є різні властивості, завдяки яким він новий для мене. Тож він мені подобається. Це те, що є найважливішим для мене. Я вже грав лиходіїв, але ще такого немає.
- Яку роль ви ніколи не зіграли б?Як бачите, у мене немає сильної прихильності до особливих персонажів. З'являється роль – і я можу сказати, хочу я її грати чи ні. У новелах – не ми вибираємо, а нас обирають. Але ясно, що завжди є багато можливостей. Я тільки-но подивився "Сьогодні день Марії" з великою кількістю чудових ролей; серіал зроблено дуже творчо. Чому я не можу зіграти, наприклад, жебрака, божевільного, гомосексуаліста, травести? Завжди є багато можливостей.
- У таких новелах, як "Тропіканка", "Одного разу" ("Era uma Vez"), "Як одна хвиля" ви граєте однотипних персонажів - простих, сучасних, що відчувають зв'язок із природою, що вірять у сімейні цінності. Вас такі герої стимулюють?Мені дуже подобається грати персонажів відкритих і я люблю простий стиль персонажів Валтера Неграо - прив'язаних до землі, моря, рослин, риби. Що називається, що міцно стоять на землі. Цей тип дуже близькиймені. І попри враження, грати їх мені досить складно. Коли герой вимагає якогось перевтілення, треба лише забезпечити його всім необхідним, і він уже там. А якщо він схожий на мене, у мене з'являються сумніви: "Я граю його чи сам себе?" Це складно і завжди є цікавою вправою. Я тільки не хочу повторювати ту саму роль з новели в новелу. Наприклад, після мінісеріалу "Одне серце", де я зіграв героя серйозного, який вимагав від мене виправки, концентрації на серйозних висловлюваннях, елегантності, постійних складних костюмів, Сандовал дав мені можливість розслабитися. Він людина відкрита, вільна спину не тримає, без певної манери говорити, вона дуже сучасна.
- Складно домогтися цієї різноманітності в серіалах?Уникнення одноманітності завжди вимагає певних зусиль. Хоча б тому, що канал-виробник вибирає нас, виходячи з того, що ми вже зіграли. Треба вміти справлятися з цим. Я їм потрібний, і я не хочу повторюватись. Тож нам треба вирішувати це разом. До сьогодні "Глобо" було дуже прихильне до мене в цьому сенсі. Коли я відмовляюся від ролі, вони розуміють, що причина є поважною.
- Чи багато разів було таке?Тільки у випадках крайньої необхідності. Коли герой був повторенням того, що я щойно зіграв. Якщо я граю людину, яка буде втручатися у відносини любовної пари в новелі, то наступного разу я не хочу грати того, хто буде втручатися у відносини любовної пари. Після "одного лише серця" мене запрошували грати героя, у дружини якого знову був роман з іншим. Я не захотів це грати. Я також кілька разів відмовлявся грати лиходіїв, бо зіграв їх уже багато разів. Нічого не маю проти лиходіїв, навіть навпаки. Іноді лиходії – найкращі ролі. Я бачу це у кожній роботі, деє великий лиходій і він згадується, тому що він посилює центральний конфлікт, стрижень історії. Проблема лише у повторах.