ГалинаЛеонідівнанародилася 1929 р. в сім'ї Леоніда ІллічаБрежнєва. Дочка генсека була неймовірно доброю людиною, чуйною, нікому в допомозі не відмовляла. Її усі любили. Коли батько привів до будинку фронтову дружину, Галина дуже сильно співпереживала матері. Адже їй довелося змиритися зі зрадою чоловіка, вдавати, що нічого не сталося, що в них, як і раніше, все добре. І всіма своїми подальшими витівкамиГалинаніби докоряла батькові: 'Хто ти такий, щоб засуджувати мене?!' А така модель поведінки, як відомо, не доводить до добра.
Галя довго не могла вирішити, яку професію вибрати. Після школи вступила до Дніпропетровського педінституту, потім, коли батько почав працювати в Молдові, перевелася на філфак Кишинівського університету. Вона була поганою ученицею, на заняттях її практично не бачили. Пізніше, коли Брежнєв став першою особою в державі, підлабузники-підлеглі присвоїли Галині ступінь кандидата філологічних наук.
Перший дорослий вчинок Галя зробила у 22 роки – втекла з цирком шапіто. Її серце полонив силач Євген Мілаєв, який у акробатичному номері тримав на плечах десять людей. Втеча закінчилася таємним заміжжям. Чоловік був старшим майже вдвічі, у нього було двоє дітей від першого шлюбу (дружина померла під час пологів).
Мілаєв, власне, і привчив її до розкоші – дорогих подарунків, квітів.Галинасупроводжувала його на гастролях - її записували то костюмером, то гримером. Дбала і про чоловіка, і про його дітей.
За рік спільного життя подружжя народило дочку, названу на честь бабусі Вікою, і порядком одне одному набридло. Галя повернулася до батьківського дому (офіційно вона розлучилася з чоловіком лише через вісім років). АлеМілаєв до кінця днів забезпечив себе увагою партії та уряду: став народним артистом СРСР і обійняв посаду директора нового цирку на Ленінських горах. Помер 1983 року.
Вдруге вона вийшла заміж у 1962 році. Цього разу її коханим був 18-річний ілюзіоніст Ігор Кіо, молодший за неї на 14 років. Про цю історію розповідав сам Ігор Емільйович.
"Того року цирк вирушив до Японії на гастролі.Галина, яка любила кочове життя, охоче поїхала туди разом із Мілаєвим. Чи то східна екзотика так на нас вплинула, чи Галині вже набрид її чоловік, тільки несподівано ми пристрасно один одного закохалися.
Вона й справді була незвичайною: зваблива, впевнена в собі, гарна, доглянута, дещо манірна. Вона негайно повідомила чоловіка, що хоче розлучення”.
Про одруження Ігоря Кіо та Галини Брежнєвої не знав ніхто. Скріпивши свій союз печатками, молодята поїхали до Сочі, де Кіо давав чергові гастролі. Домашнім вона написала записку: "Виходжу заміж, і дайте мені спокій".
Звістка про другий цирковий шлюб коханої дочки привелаБрежнєвав сказ. Його почуття розділяв і Євген Мілаєв, який занадто багато втрачав від розлучення з Галиною.
Коли Мілаєв дізнався, що свідоцтво про розірвання шлюбу їй видали на два дні раніше за визначений термін, він запропонував Брежнєву відшукати втікачку в Сочі і оголосити її новий шлюб недійсним. На пошуки закоханої парочки мобілізували найкращі сили КДБ та МВС.
- Наступного ранку після приїзду, - розповідав Ігор Кіо, - у холі готелю нас уже чекав тремтячий від страху генерал. Він страшенно переживав через можливі наслідки. А що якщо Галина помириться з батьком та й поскаржиться йому на сочинську міліцію?!
У нас відібрали документи, Галину під посиленою охороноюперевели до Москви. Через тиждень я отримав бандероль: у ній опинився мій паспорт із вирваною сторінкою про реєстрацію шлюбу та чиїмось розгонистим підписом: "Належить обміну". На тому й закінчилася наша дев'ятиденна подружня епопея.
- Вона була моєю першою любов'ю, яку я пам'ятатиму все життя, - каже Ігор Кіо.
Протягом наступних трьох із половиною років вони зустрічалися уривками:Галинавідвідувала його у містах, де проходили гастролі.
Якось в Одесі після чергового побачення Ігоря Кіо викликав начальник міського КДБ і наказав написати пояснювальну, що за жінка, з якою метою і на які гроші приїжджала до нього зі столиці. Залишив на столі чистий аркуш паперу і замкнув артиста на шість годин.
Потім високопоставлений чекіст ще кілька годин переконував Кіо відмовитись від Галини.
- Ми всі хвилюємося за здоров'я Леоніда Ілліча, - говорив гебіст. - А чому ви не турбуєтеся за самопочуття свого батька? - Зазвичай у неділю Кіо літав до Москви до батьків – після візиту Брежнєвої його з Одеси просто не випустили.
- Якось ми гуляли набережною Москви-ріки, - згадує Ігор Кіо, - і я запитав Галину, чи існує на світі людина, яка здатна переконати її батька. "Так, така людина є, - засміяласяГалина. - Це Хрущов".
Щоб захистити дочку від юного циркача, Леонід Ілліч наказав відправити Кіо до армії. Але той страждав на хронічний лімфаденіт - захворювання, що виключає проходження термінової служби. За завданням ЦК спеціально скликали консиліум, щоби поставити "адекватний діагноз". На медогляд Кіо супроводжувала ціла група чекістів. На щастя, лікарі попередній діагноз підтвердили.
Галинагостро переживала всі ці життєві перипетії свого коханого. Але нічоговдіяти не могла. Вона продовжувала жити під одним дахом з батьками, які більше за смерть боялися її витівок.
Галині Леонідівні було під сорок, коли вона нарешті знайшла сімейне щастя. Третій її шлюб батьки схвалили. Підполковник міліції Юрій Чурбанов, який обіймав посаду заступника начальника політвідділу місць ув'язнення МВС, був на вісім років молодший за дружину. Заради цього зіркового шлюбу він розлучився з першою дружиною та залишив двох дітей.
На молодят пролився "золотий дощ" усіляких благ та радянських дефіцитів. Їх укомплектували, як іграшковий набір "Барбі з чоловіком", - квартирою, меблями, дачею, двома машинами. Юрій Михайлович став стрімко зростати по службі. Через чотири роки він уже був генерал-лейтенантом та заступником міністра МВС.
Але хіба могло тихе міщанське щастя задовольнити його темпераментну дружину? ПізнішеГалинаЛеонідівнаговорила, що прізвище чоловіка повністю відповідає його сутності. Жити з ним було нудно: після роботи Юрій Михайлович обідав, дивився футбол чи читав газету.
- Я люблю мистецтво, - випивши, скаржилася на життя Брежнєва, - а чоловік мій - генерал.
Її новим коханим став циган, артист театру "Ромен" Борис Буряце, високий повний брюнет, що ходив у джинсі, ковбойських черевиках і крислатому капелюсі. Йому було 29 років, їй - 44. Коли вона сильно дошкуляла його ревнощами, казав їй, що пора додому, до чоловіка, а то тато з мамою сердитимуться.
Вона віддала йому всю себе без залишку: купила квартиру на вулиці Чехова, "мерседес", антикварні меблі. У будинку влаштовувалися бенкети, тут збиралися і дуже відомі, і дуже сумнівні особи.
Пристрасть до дорогоцінного каміння їх зближала. За численними відгуками очевидців, з'являючись на якомусь прийомі в Кремлі чизахідних посольствах,ГалинаЛеонідівнапереливалася діамантами, як різдвяна ялинка - скляними кулями.
Коштовності їй дарували, щось перепадало від батька, вона була постійною покупкою багатьох ювелірних магазинів. З чуток, навіть брала речі в борг, під розписку. Ще якісь цінні експонати "позичала", а просто забирала у вічне користування з Гохрану.
Із дружиною міністра МВС Світланою Щелоковою вона провертала грошові махінації, скуповуючи ювелірні прикраси напередодні чергового підвищення цін на золото, а потім перепродуючи їх утридорога.
Щоправда, незрозуміло, навіщо все це було потрібне. Радянський Союз був не тією країною, де красу діамантів могли належним чином оцінити. Власне, і вищого світла як такого не було, і, начепивши всі свої коштовності, могла вийти хіба що в цирк - подивитися чергову виставу.
Погоня за діамантами бавила Галину Брежнєву знову ж таки як сповнений небезпек процес, чергова авантюра. Було в цій її пристрасті щось із книжок ХІХ століття.ГалинаЛеонідівнабудувала життя не за класиками марксизму, а за "Графом Монте-Крісто".
Але в кожному пригодницькому романі є свій час "Ч", коли трапляється страшне та непоправне. Спіраль нещасть почала розкручуватися за кілька років до смертіБрежнєва.
На початку 1982 року пограбували відому дресирувальник Ірину Бугримову. Злодіїв незабаром заарештували, а вони вказали на Бориса Буряця як на навідника.
Буряце приїхав на допит до слідчого в норковій шубі, з маленьким песиком на руках. Одразу після допиту його перевели в камеру. Єдине – дозволили попередити рідних, він зателефонував Галині Брежнєвій. Але цього разу вона просто не змогла його врятувати.
Саме в цей час помер Суслов. Дуже немічний Брежнєв не міг стежити за справами, влада поступово перейшла до Андропову. А той, зачепившись за пограбування Бугримової, розкрутив цілий показовий процес про хабарництво та казнокрадство. Потрапив до в'язниці Анатолій Колеватов, керівник усіх цирків країни. Заарештували директора "Єлисеєвського" Юрія Соколова, наклав на себе руки Сергій Нонієв, директор іншого великого магазину - гастронома "Смоленський", - всі вони були завсідниками в будинку Буряце і Брежнєвої. ЮріяБрежнєва, рідного брата Галини, вивели зі складу кандидатів у члени ЦК.
Згодом Соколова засудили до розстрілу, Колеватов отримав 15 років таборів. Покінчили самогубством подружжя Щелокова. Буряце потрапив до в'язниці на п'ять років, та так там і пропав. І до того часто пила ГалинаЛеонідівназовсім перестала себе контролювати.
Але Черненко помер. 1988 року заарештували Юрія Чурбанова, і він зрештою отримав 12 років суворого режиму.Галинанавіть не прийшла до зали суду, коли оголошували вирок.
1990 року вона подала позов на сімейне майно, конфісковане після суду над її колишнім чоловіком. Досвідчений адвокат довів, що шуби, вази, меблі та інше начиння не належать Чурбанову. Вдалося відсудити і "мерседес", і колекцію зброї, і опудала тварин, і 65 тисяч рублів на рахунку в Ощадбанку.
Чурбанов провів ув'язнення п'ять років і вийшов достроково за амністією. Тільки на волі дізнався, що Галина з ним розлучилася.
Аж до 1995 рокуГалинаЛеонідівнажила у своїй великій московській квартирі, в тихому центрі. Вона відчиняла двері всім, хто в неї дзвонив. П'яна, що опустилася, мальовничіша за будь-якого московського бомжа, вона була благодатною натурою для вітчизняних і західнихфотожурналістів. Її останній залицяльник Ілюша, малограмотний механік, був молодший за неї на 20 років. Єдиними розвагами закоханих були випивка та бійка.
Поховали Галину Леонідівну на Новодівичому цвинтарі, поряд з матір'ю, Вікторією Петрівною.
Галина мала все: краса, гроші, впливові зв'язки. Не було лише звичайного людського щастя, яке вона безуспішно шукала у нових та нових романах.
|
