ЦЕБАНЕКС (CEBANEX)
СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ:
пор. д/п ін. р-ну 0,5 г + 0,5 г фл., № 1
| Сульбактам | 0,5 г |
| Цефоперазон | 0,5 г |
пор. д/п ін. р-ну 1 г + 1 г фл., № 1
| Сульбактам | 1 г |
| Цефоперазон | 1 г |
Фармакодинаміка. Цебанекс – комплексний антибактеріальний препарат. В его состав входят цефоперазон — цефалоспориновый антибиотик ІІІ поколения, активный относительно чувствительных к нему микроорганизмов, находящихся в стадии активной мультипликации, путем угнетения биосинтеза мукопептида клеточной мембраны, и сульбактам — необратимый ингибитор большинства основных ?-лактамаз, продуцирующихся пенициллинрезистентными микроорганизмами. Сульбактам натрію – похідне основного ядра пеніциліну. Є незворотним інгібітором β-лактамаз і призначений лише для парентерального застосування. За хімічною структурою є натрію пеніцилінат сульфон. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності, крім дії проти Acinetobacter та Neisseriaceae. У біохімічних дослідженнях з використанням безклітинних бактеріальних систем було встановлено, що він є незворотним інгібітором більшості основних β-лактамаз, які продукуються стійкими до β-лактамних антибіотиків мікроорганізмами. Здатність сульбактаму запобігати деструкції пеніцилінів і цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв'язується з деякими пеніцилінзв'язуючими білками, Цебанекс часто надає більш виражену дію начутливі штами проти дією одного цефоперазона. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, при застосуванні зазначеної комбінації спостерігається синергізм дії її компонентів (зниження МПК приблизно в 4 рази порівняно з МПК для кожного її компонента окремо) щодо таких мікроорганізмів: Acinetobacter calcoaceticus, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloaca Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter diversus. Цебанекс in vitro активний щодо широкого спектру клінічно значущих мікроорганізмів: чутливі (аеробні грамнегативні бактерії) - Acinetobacter spp., Bordetella pertussis, Escherichia coli, Citrobacter spp. aerogenes, Enterobacter cloacae, Haemophilus influenzae, Neisseria spp., Neisseria meningitidis, Klebsiella spp., Klebsiella pneumoniae, Morganella morgannii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri (переважно, Yersinia enterocolitica, Pseudomonas aeruginosa, та деякі види Pseudomonas, Salmonella spp., включаючи Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Serratia, включаючи Serratia marcescens, Shigella spp.; чутливі (аеробні грампозитивні бактерії) - Enterococcus (Streptococcus faecalis, Lactobacillus spp., Staphylococcus aureus (штами, що продукують і не продукують пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus cus pyogenes, (?-гемолітичний стрептококгрупи А); Streptococcus agalactiae (?-гемолітичний стрептокок групи В); Streptococcus faecalis (ентерококи). Чутливі (анаеробні бактерії):
- грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium);
- грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);
- грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).
З проміжним рівнем чутливості (аеробні грамнегативні бактерії) - Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae. Стійкі - метицилінрезистентні стафілококи, мікоплазми. Фармакокінетика Абсорбція. Після одноразового внутрішньовенного введення 1 г цефоперазону Cmax у плазмі крові, що визначається через 30 хв, дорівнює приблизно такій цефоперазону - 114 мкг/мл. Після одноразового внутрішньовенного введення 0,5 г або 1 г сульбактаму Cmax у плазмі крові, що визначається через 15 хв, становить 21–40 та 48–88 мкг/мл відповідно. Після одноразового внутрішньовенного введення препарату Цебанекс у дозі 2 г (1 г цефоперазону, 1 г сульбактаму) у здорових добровольців з нормальною функцією нирок Cmax цефоперазону та сульбактаму в плазмі визначаються через 5 хв і складають близько 236,8 та 130 2 мкг/мл відповідно. Біодоступність сульбактаму після внутрішньом'язового введення відповідає такій після внутрішньовенного введення. Розподіл. У дорослих через 5 хв після одноразового внутрішньовенного введення препарату Цебанекс у дозі 2 г (1 г цефоперазону та 1 г сульбактаму) об'єм розподілу сульбактаму, що становить 18,0–27,6 л, вище порівняно з об'ємом розподілу цефоперазону — 10, 2-11,3 л. Зв'язування цефоперазону з білками плазми становить 82-93%, сульбактаму - близько 38%. Сульбактам натріюі цефоперазон натрію інтенсивно розподіляються у тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, молочну залозу та інші. Ступінь проникнення в рідкі середовища головного та спинного мозку низька, але вона підвищується за наявності запалення мозкових оболонок. Після разового внутрішньовенного введення цефоперазону та сульбактаму максимальні середні концентрації були зафіксовані в рідинах та тканинах організму протягом 1 години (0,5–1,5 години) після початку введення (табл. 1). Таблиця 1
| Ендометрій | 2,0 | 39 | 19,1 |
| Шлунок | 2,0 | 11,3 | 7,5 |
| Харчівник | 2,0 | 12,8 | 10,5 |
| Великий сальник | 2,0 | 4,8 | 5,5 |
| Яєчник | 1,0 | 12,8 | 6,4 |
| Фалопієві труби | 2,0 | 15,6 | 5,2 |
| Шкіра | 2,0 | 20,3 | 11,5 |
| Жовчний міхур | 1,0 | 26,8 | 10,4 |
| Апендикс | 1,0 | 20,4 | 20 |
| Черевна порожнина | 2,0 | 5,2 | 6 |
| Легкі | 2,0 | 24,6 | 7,8 |
| Молочна залоза | 2,0 | 10,4 | 6,4 |
| Передміхурова залоза | 1,0 | 36,7 | 27 |
| Мокрота | 2,0 | 5,6 | 8,8 |
| Жовч із міхура | 2,0 | 170,4 | 154 |
| Жовч із загальної жовчної протоки | 2,0 | 1477 | 2,1 |
| Перитонеальний ексудат | 2,0/4,0 | 5/15 | 2,9/6,1 |
| Асцитична рідина | 1,0 | 36,8 | 24,3 |
| Ексудат із малого тазу | 2,0 | 18,6 | 21,1 |
| Сеча | 1,0 | 559,7 | 1704 |
Сульбактам та цефоперазон проникають через плацентарний бар'єр, виділяється лише невелика частина введеної дози. Всебічних досліджень з відповідним контролем у період вагітності та годування груддю не проводили. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетичних параметрів обох компонентів препарату Цебанекс не зазначено, T? не змінювався, у пацієнтів з нормальною функцією нирок не виявлено кумуляції препарату в плазмі крові та сечі при застосуванні кожні 8–12 год. Даних про наявність фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом та цефоперазоном при введенні Цебанексу немає. T? цефоперазону становить 1,7 год, сульбактаму - 1 год. У дітей середній T? сульбактама коливається від 0,91 до 1,42 год, а цефоперазону - від 1,44 до 1,88 год. Метаболізм. Близько 84% внутрішньовенної введеної дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону виділяється нирками. Більша частина введеної дози цефоперазону виводиться із жовчю. T? Цефоперазон із сироватки крові та виведення із сечею зазвичай збільшується у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів. Навіть у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки кількість препарату в жовчі досягає терапевтичної концентрації у той час, коли T? препарату збільшується лише у 2–4 рази.
лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини; інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів; септицемія; менінгіт; інфекції шкірита м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів З огляду на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій ефективно виліковується монотерапією цим препаратом. Однак, за певними показаннями, цефоперазон/сульбактам може застосовуватися в комбінації з іншими антибіотиками. Якщо одночасно використовують аміноглікозиди, необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії.
перед початком лікування необхідно провести шкірну пробу на чутливість. Розчин Цебанексу можна вводити внутрішньом'язово і внутрішньовенно. У дорослих максимальна добова доза становить 4 г — цефоперазону і 4 г — сульбактаму. Типи інфекції та спосіб введення препарату у дорослих з нормальною функцією нирок наведено у табл. 2. Таблиця 2
| Неускладнені інфекції | 1 г/1 г | 0,5 г/0,5 г кожні 12 год внутрішньовенно або внутрішньовенно 2 рази на добу |
| Інфекції помірної або середньої тяжкості | 2 г/2 г | 1 г/1 г кожні 12 год внутрішньовенно або внутрішньовенно 2 рази на добу |
| Тяжкі інфекції (наприклад септицемія), як правило, вимагають введення максимальних доз антибіотиків | 4 г/4 г | 2 г/2 г кожні 12 год внутрішньовенно або внутрішньовенно 2 рази на добу |
| Неускладнений гонококовий уретрит | 0,5 г/0,5 г | 0,5 г/0,5 г одноразово в/м |
Застосування при порушенні функції печінки Може бути потрібна корекція дози препарату при тяжкій обструкційній жовтяниці та тяжких захворюваннях печінки або коли подібна патологія супроводжується порушенням функції нирок. У пацієнтів із порушеннямифункції печінки та супутнім порушенням функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону у плазмі крові та за необхідності – відповідна корекція дози. У разі неможливості регулярного контролю за концентрацією препарату в плазмі крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.