Чи можна православним відвідувати інославні храми Православні батьки - Країна Мам
. Чи можна православним відвідувати інославні храми?
Влітку, під час відпусток, православні християни нерідко здійснюють паломництва або просто подорожують, зокрема, Західною Європою чи східними країнами. При цьому перед ними нерідко постає проблема: як ставитися до інославних храмів, чи можна заходити в них, чи потрібно при цьому осіняти собі Хресним знаменням, чи допустима молитва, як поводитись щодо святинь, які там перебувають, – чи сприймати святині інославних лише як об'єкти культурної спадщини чи ставитись до них з повагою, що належить християнським святиням?
Відповідає відомий пастир протоієрей Олег Стеняєв:
Відвідуючи Західну Європу, я звернув увагу на те, що в багатьох католицьких храмах у передній частині перед вівтарем виставлені православні ікони. Мені здається, що вони й встановлені спеціально для того, щоб православний християнин, який зайшов до католицького храму, міг прикластися до ікони. Це я бачив у Франції, але не знаю, чи трапляється таке в інших європейських країнах. Хоча, звичайно ж, якщо мандрівник має бажання відвідати саме храм, щоб помолитися в ньому Господу, то йому слід з'ясувати, де знаходиться найближча православна церква – українська, грецька, сербська чи болгарська і відвідувати з молитовною метою саме православну церкву.
З іншого боку, багато храмів на Святій землі є католицькими, але православні, приїжджаючи туди, мають можливість помолитися в них, оскільки це є загальнохристиянські святині. Достатньо згадати храм Гробу Господнього, адже там здійснюють служби християни всіх церков – православні, вірмени, католики та інші. Або згадайте відвідування Патріархом Алексієм II собору Паризької Богоматері. Багатосприйняли це як щось скандальне, але насправді в цьому Соборі перебуває чимало православних святинь, і Святіший прикладався до Тернового вінця Господа, який свого часу хрестоносці вивезли до Європи. А в католицькому храмі Успіння Божої Матері на Святій Землі православні також звершують молитви, і нікому на думку не спадає їх у чомусь їх звинуватити. Нам не можна молитися разом із представниками інших вір, православні канони забороняють спільну молитву з інославцями та іновірцями, а в шануванні християнських святинь нічого поганого немає.
Звичайно ж, заходячи до католицького храму, слід перехреститися. Хресне знамення – це зброя, якою ми маємо користуватися, тим більше, коли ми стикаємося з іншою духовністю, тож зовсім не зайвим буде осінити себе хрестом. Це не означатиме якогось особливого шанування культової будівлі католиків, а стане лише виявом православним християнином певної обережності, коли він входить до культової будівлі людей іншої віри. Канони безпосередньо забороняють нам відвідувати лише синагоги, але щодо єретичних храмів, наскільки я знаю, таких канонів немає. Тим не менш, я думаю, що просто з цікавості заходити в такі храми все ж не варто.
Але є випадки, коли в цьому немає нічого соромного. Якщо українська людина перебуває на відпочинку в Єгипті, то в Хургаді вона цілком може відвідати коптську кініссу, де знаходиться частка мощів св. Ігнатія Богоносця. Я знаю, що багато православних християн приходять до храму, щоб поклонитися святим мощам, які знаходяться там поряд з вівтарем. Багато православних українців, які приїжджають до Єгипту, також відвідують там такі святині, як монастирі Антонія Великого та Павла Слухливого, які знаходяться у коптів, але мають, звичайно,загальнохристиянське значення. У печеру Антонія Великого, наприклад, треба підніматися на три тисячі щаблів вгору, читаючи Псалтир.
українська людина також може знайти дуже багато християнських святинь і в Західній Європі, куди вони були вивезені під час хрестових походів. Наприклад, мощі святителя Миколая, перевезені хрестоносцями із Миру до Барі. І доводиться визнати, що якби тоді Божим потуранням, вони не були б фактично вкрадені, то вони б просто зникли – таким чином Господь промислово зберіг наші святині серед людей іншої віри.
Тож у цих випадках гнучкість допустима. Єдине, чого не можна робити православним, так це молитися разом із католиками, протестантами чи монофіситами і, тим більше, брати участь з ними в обрядах – ці заборони ми повинні дотримуватись дуже строго.