Чи усвідомлювали громадяни давньогрецьких полісів себе як частину єдиного народу
В деякій мірі. Родоначальником всіх греків (еллінів) вважався герой Еллін, у якого були сини Дор (родоначальник дорійців), Еол (родоначальник еолійців) і Ксуф, у якого були, у свою чергу, сини Ахей (родоначальник ахейців) та Іон (родоначальник іонійців). Потім, у греків була одна мова (з діалектними відмінностями, але все ж таки), один культурний та релігійний простір. Тож деяку єдність вони усвідомлювали. Чи то Фалес, чи Платон дякували долі за те, що народилися еллінами, а не варварами (тобто людьми іншої культури, не-еллінської). Це розуміння себе єдиними у протиставленні з варварами є дуже показовим. Однак полісна структура дуже сильно впливала на еллінів. Тут важливо розуміти, що поліс був для елліна найвищою формою суспільно-політичного устрою, і Платон з Аристотелем у своїх концепціях ідеальних держав за межі полісу не виходили. Приналежність до громадянського колективу поліса визначала людину, він був афінянин чи, скажімо, сікіонець. Переїжджаючи в інший поліс, людина займала в ньому становищечужоземця. Володіючи особистою свободою, він, проте, у відсутності повноти прав: у сенсі показові метеки (μέτοικος, тобто переселенець), неповноправні жителі Аттики. В Афінах до таких належали такі видні люди як оратор Лісій (походив із Сицилії) та філософ Аристотель (він був із міста Стагіри). Вочевидь, що вони були іноземцями у сенсі слова, і із нею спілкувалися провідні люди Афін свого часу цілком собі на рівних, проте громадське їх становище дещо відрізнялося.