Ну і в чому полягає підгляд? Якщо все у загальному доступі? Якщо людина і сама викладає фотки - саме для загального доступу всім, хто цікавиться? Навіщо ось дурниці говорити? Авже про психічну ненормальність - взагалі нісенітниця якась.
Раніше ось не було соцмереж. Так у місто своє приїдеш, де по юності роман був, і завжди про "колишнього" так чи інакше щось дізнаєшся - на вулиці ж ні-ні, та знайомого або родича його зустрінеш, а вже якщо маму його, у якої чаї в свого часу ганяли або на лавочці під вікном сиділи - то взагалі розмова-спогад на годину затягтися може. Як життя у нього, як справи.
Буває - і зустрінешся з іншим "колишнім" за чашкою кави. Просто як давні друзі.
Що в цьому ненормального, якщо люди давно розлучилися, зла один на одного не тримають, а дуже вдячні, що ця людина була в житті, адже з нею пов'язані багато теплих спогадів?
Незрозуміло мені ось це: "ми стали чужими, розлучилися і викреслили одне одного із життя!" Псигосп справді якийсь. Ось на мій погляд саме це – ненормально.
|