Чим корисно витати у хмарах

Розсіяним людям доводиться складно: вони плутають час та місце зустрічі, спізнюються на важливі наради, забувають сумки із важливими документами. Вправи на концентрацію кочують із книги до книги та збирають тисячі «лайків» в інтернеті. Але вчені впевнені: нашому мозку корисно іноді випадати з дійсності.

корисно

Вченим із міждисциплінарного центру з вивчення мозку в університеті Бар-Ілан (Ізраїль) вдалося штучно викликати у добровольців стан «блукаючого розуму». У ході експерименту учасників піддали мікрополяризації – впливу електричних імпульсів на мозок у районі лобових часток. Ці частини мозку відповідають за мовлення, логічне мислення та зосередження. «Вплив електроструму змінив нейронні зв'язки учасників таким чином, що вони стали більше думати про щось особисте та мріяти (1), – пояснює Вадим Аксельрод (Vadim Axelrod), провідний дослідник. – Все це відбувалося несвідомо». Дослідник також звернув увагу на цікавий факт: незважаючи на те, що випробувані стали мріяти більше, результати основного завдання (external task) не тільки не погіршилися, а навіть покращилися. Таким чином стимуляція, можливо, збільшила загальний обсяг когнітивних можливостей.

Дані, отримані командою Аксельрода, перегукуються з попередніми дослідженнями. Наприклад, 2012 року психологи Вісконсинського університету в Мадісоні (США) провели серію тестів на уважність у групі добровольців від 18 до 65 років. Ті, хто найчастіше відволікався під час виконання тестів, у середньому краще справлялися з вправами на багатозадачність, наприклад, коли треба було запам'ятати літеру, одночасно вирішуючи математичні рівняння (2).

Чому так відбувається? Здавалося б, зниження концентрації має, навпаки,знижувати продуктивність роботи. Але річ у тому, що під час уявного «блукання» наш мозок зовсім не пасивний. Навпаки, хоч як парадоксально, активність мозку зростає. Якщо у стані зосередженості активність спостерігається у конкретних ділянках мозку, то у розсіяному стані вона виявляється розподілена за різними ділянками.

2001 року нейробіолог Маркус Рейчл (Marcus Raichle) відкрив так звану «мережу спокою» (або «мережа пасивного режиму»), яка бере на себе ініціативу в ті моменти, коли наша увага розфокусована. На думку Райла та його послідовників, існування мережі спокою дозволяє пояснити феномени раптових осяянь, блискучих здогадів. У пасивному режимі мозок обробляє інформацію вільніше, задіює різні області, ділянки пам'яті. Це дозволяє йому знаходити рішення для складних завдань, знаходити несподівані зв'язки між явищами, вільно прогнозувати майбутні події.

«Я думаю, якщо ситуація дозволяє – наприклад, ви не перебуваєте на іспиті чи за кермом, – абстрактне мислення може бути важливим та корисним, – вважає Вадим Аксельрод. – Сучасні технології знижують час, який людина витрачає на роздуми. Він швидше віддасть перевагу копатися у своєму гаджеті, ніж побути наодинці зі своїми думками. Проблема не в тому, що нам важко постійно підтримувати зосередженість, а в тому, що ми не здатні по-справжньому відволіктися від поглинання інформації».

1. PNAS, 2015, vol. 112 № 11.

2. Psychological Science, 2012, vol. 23 № 4.