ЧимМедея допомогла аргонавтам
Релігії та вірування
Переказ В.В. та Л.В. Успенських
Давним-давно у Греції, між двома синіми морськими затоками, в глибокій долині, відгородженій високими горами від решти світу лежала країна Беотія. Під синім небом її високо здіймалася вершина Гелікона, таємничої гори, де між темними гаями, над дзвінкими струменями ключа Гіппокрени, жили богині мистецтва - музи.
Як Язон зорав, засіяв і стиснув ниву Ареса
Ось і ще одна ніч покрила гори, ліси та болота Колхіди. Бліді сестри-лихоманки вийшли з мокрих топей. Зловісні нічні птахи зигзагами заметалися над полями. Шкідливі роси клубами попливли над річкою. У глуху північ, одягнений у чорний одяг, Язон один зійшов до берега Фасіса.
Язон у Еета
Рано-вранці, коли колхідські пастухи погнали на пасовища отари своїх баранів, Язон із супутниками попрямував на гору, де стояв чудовий палац Еета. Високі стіни палацу здіймалися над скелями; усюди біліли ряди мармурових колон, виблискувала мідь прикрас, викуваних богом підземного вогню Гефестом на знак дружби до отця Еета Геліоса.
Золоте руно
Чим Медея допомогла аргонавтам
Задумливі й збентежені аргонавти вступили на хиткий настил свого корабля. Сумнів охопив їх: урок, заданий Еетом, багатьом здавався нездійсненним. Похмуро сидів на лаві, охопивши коліна, Мелеагр; у глибокому мовчанні Лінкей розгладжував кучеряву бороду; брати Бореади дивилися на Язона своїми лютими очима, готові за першим його словом розкинути крила, що віють холодом, і мчати, куди він накаже.
Але ось заговорив син Фрікса Аргос, що прийшов на корабель.
– Аргонавти! - сказав він. - Мені відомий лише шлях, що веде до мети. Цар Еет - великий чарівник і боротися зним не зможе смертний. Але дочка царя, смаглява Медея, теж вміла чарівниця. Треба домогтися, щоб вона стала на наш бік. Якщо це станеться, ми подолаємо все.
Аргос ще не встиг домовити, як у повітрі пролунав легкий дзвін пташиних крил. Стрімкий білий голуб промчав над щоглою корабля, переслідуваний шулікою, пірнув униз і з жахом забився в складки Язонового плаща, що нерухомо стояв на носі. Коршун же, не розрахувавши сили удару, розбився об соснові дошки палуби.
- Дивіться, дивіться! - закричав тоді віщун Мопс. - Хіба ви не бачите, яке щасливе знамення послали нам боги? Голуб, улюблений птах Афродіти, шукає порятунку на грудях Язона! Згадай старця Фінея, браття. Афродіті пінонародженої повинні ми приносити жертви!
Так вони й вчинили. Аргос вирушив до палацу, де жила його мати Халкіопа.
Темна ніч клубилася тим часом над Колхідою. Усі вже давно спали у низинах, і на горах, і на морському березі. Тільки в спокої молодшої дочки царя, важкокосої Медеї, тьмяно горіла олійна лампа. Сидячи на своєму ложі, Медея широко розплющеними очима вдивлялася в нічну темряву. Сумні сумніви мучили її серце, і, ламаючи руки, вона не розуміла, що їй тепер робити.
Вона знала, як суворий і непохитний батько її Еет. Він чула, який наказ віддав він своїм воїнам: "Щойно загине Язон, спалити чужоземне судно і всі хто прибув на ньому в Колхіду".
Але ледь очі дівчини зміг сон, перед нею вставав сміливий герой у золотому шоломі, який чесно й прямо дивився в очі цареві. Ні, не могла, не могла вона припустити, щоб Язон загинув!
І ось встає Медея зі свого ложа. Боса, навпомацки пробирається вона палацом до своєї милої сестри Халкіопе. Чорні коси, як змії, звиваються в неї за плечима. Смагляве обличчя її бліде;сльози котяться по Що робити? Врятувати Язона – значить піти проти батька. Підкоритися батькові - занапастити Язона.
Довго пошепки говорили між собою сестри; коли зірки почали меркнути на ранковому небі і рожева Еос пролила першу фарбу зорі на снігу Кавказу, крізь туман до берега Фасіса прокрався син Фрікса Аргос. Він приніс своїм рятівникам велику радість: смаглява Медея підкорилася велінню Афродіти. Як тільки сонце зійде, вона чекатиме Язона в храмі підземної богині, страшної володарки темряви Гекати.
Не було в усьому світі чарівниці майстерні Медеї. Цілу ніч при невірному світлі олійного гноту, що горить у стулці морської раковини, готувала вона чудотворну мазь із ведених тільки їй трав. І коли нарешті вона змішала з іншими травами ту, що росла високо в горах на крові нещасного страждальця Прометея, чудова мазь була готова: той, хто покриє нею тіло, стане цілий день невразливим ні вогнем, ні залізом, ні міддю. Той, хто вмастить нею своє тіло з ранку, залишається до вечора непереможним. Цю мазь і вирішила юна чарівниця віддати герою Язону.
Вранці в похмурому лісі, у храмі Гекати, страшної богині, іменем якої греки лякали маленьких дітей, у храмі безликої Гекати, цариці болісних снів, володарки жахливих нічних привидів, зустрілися вперше віч-на-віч Язон і Медея.
І тільки-но вони глянули один на одного, серця їх здригнулися. Похнюпившись, стояли вони й не сміли підняти погляди, бо кожен відчув у грудях велике кохання.
Тут навчила Медея Язона своєму чаклунству. Вночі, казала вона йому, повинен Язон обмитися в хвилях Фасіса і вдягнути на себе чорний, наче нічний морок, одяг. Потім треба вирити глибоку яму на березі річки, далеко від усіх, хто живе. Над цією ямою треба заколоти чорну, як вугілля, вівцю, обливши її кудлату шкуру.чорний мед диких бджіл. То буде жертва, яка хоче Гекате.
Потім хай Язон іде на корабель. Ззаду за собою він почує виття псів, скрегіт, шипіння отруйних змій, плач, стогін і погрози. Але нехай він не обернеться жодного разу. Коли ж настане ранок, цією маззю Язон має натерти все своє тіло. Треба натерти і гострий спис, і вірний меч, і важкий щит.
- Тоді, о Язоне, ти будеш непереможним. Іди, роби те, що доручив тобі Еет. Але пам'ятай одне: щойно заворушиться земля на пустельному полі Ареса, як тільки з неї, мов молода поросля, з'являться вістря копій і мідних шоломів - метни в їхню гущавину важкий камінь. Мітни його і бійся без страху: руно буде твоїм. Ти відвезеш його тоді, куди захочеш. Так, ти відвезеш його Медея ж залишиться тут на вічну скорботу і муку, На нескінченний страх і загальну зневагу.
Здригнувся Язон, почувши ці слова. Ясним поглядом блакитних очей глянув він прямо в глибокі чорні очі колхідянки. Тугою та надією, соромом та щастя були сповнені ці очі. Вони сказали все, що відчувала Медея. І Язон зрозумів їхню німу мову.
Тільки приземкуваті колони в храмі Гекати, тільки чорні кипариси, що на варті стояли над ним, та кохані нічною богинею сови і нетопіри чули, про що і як говорили між собою молоді люди. Коли ж ремінні сандалії Язона почали ковзати вниз дрібними камінчиками стежки, що веде під ухил, Медея вийшовши з порталу, попрямувала додому. І страшний чорний пес Фобос, улюбленець юної чаклунки, не впізнаючи її, обнюхав ноги своєї господині: так небувало радісно було її смагляве прекрасне обличчя, так, як дві чорні зірки, сяяли очі, така легка здавалася її хода! Вона йшла, і їй хотілося то співати, то плакати: Язон, син Есона, обіцяв викрасти її, забрати з собою в далеку Грецію і зробити там своєю дружиною.