Чоловік потрапив у полон через місяць після нашого весілля
Дружина кадрового військового Олександра Коренькова, який перебуває в полоні вже 886 днів, отримала через Червоний Хрест листа від чоловіка, якого сепаратисти утримують у Макіївській колонії Донецької області.
Він перебуває у полоні вже 886 днів. Олександр пішов захищати Батьківщину у 22 роки, потрапив у полон у 23, а цього року йому виповниться 26 років. Ось така арифметика.
*"Разом з хрестиком ношу на грудях обручку чоловіка", - говорить Юлія. Фото Сергія Тушинського, «ФАКТИ»
— Ми з Сашком познайомилися до війни — 2012 року, — розповідає Юлія Коренькова із Кропивницького. — Він із друзями по полку спецназу і я винаймали квартири в однієї і тієї ж господині. Якось разом принесли плату за житло, відтоді почали спілкуватися. Спочатку думала про Сашка: хлопець, як хлопець. А потім розглянула в ньому якості, за які полюбила: вона розважлива, відповідальна людина — особистість, що сформувалася. Знаєте, деякі мужики й у 40 років не стають по-справжньому дорослими, а Сашко вже у двадцять був справжнім чоловіком.
Ми з ним вигадали десятибальну шкалу кохання. Спочатку оцінювали наші почуття одне до одного на чотири, потім більше і більше, поки не дійшли до десятки. Сашко — кадровий військовий, тож на війні він із самого її початку. Коли напередодні Нового, 2015 року, приїхав у відпустку після третьої за рахунком ротації, ми вирішили: одружуємося! Зазвичай Саша голить голову наголо, але я вмовила його перед весіллям відростити волосся.
Ми з чоловіком хочемо, щоб у нас було дві доньки, адже це так класно заплітати кіски, вбирати малюків у гарні сукні. Але ми будемо раді, якщо Бог дасть нам синів.
— Їздили до весільної подорожі?
- Ні. Чесно кажучи, я не розуміюлюдей, які вирушають на курорти, коли в країні йде війна.
— У вас було передчуття, що все так обернеться?
— Ні, хоча я дуже переживала: по телевізору, радіо, в газетах потоком йшли тривожні повідомлення про запеклі бої за Дебальцеве. Я розуміла, що там була найгарячіша точка в зоні АТО на той час.
— Вам вдалося дізнатися, за яких обставин Олександр потрапив у полон?
— Так, під час виконання побратимів бойового завдання. Сепаратисти на них чекали — влаштували засідку. Тому з'явилася версія, що наших хлопців хтось здав — адже противник звідки дізнався, що вони будуть їхати тією дорогою. На них напали несподівано, двоє бійців загинули, двоє зазнали тяжких поранень. Частину хлопців, які потрапили в полон, вдалося обміняти. Один зумів втекти. У руках ворога залишилися Сашко та його побратим Сергій Глондар. Із дружиною Глондаря Катериною ми живемо в одному місті, постійно спілкуємось. У їхній родині двоє дочок, молодша народилася після того, як Сергій потрапив у полон, тож він ще жодного разу її не бачив.
— Чи вдається обмінюватися з чоловіком листами, телефонувати, відправляти йому передачі?
— За два з половиною роки я отримала сім листів. Одне з них нещодавно надіслали мені співробітники Міжнародного Червоного Хреста. Вони їздили до Макіївської колонії номер 97, де зараз перебувають українські військовополонені, відвезли передачі та листи. Але побачитись із в'язнями їм не дозволили.
На мій погляд, представники Червоного Хреста мають відвідувати полонених регулярно, скажімо, раз на місяць. Те саме наполегливе побажання в мене до Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Це впливові міжнародні структури, чому б їм не виявити наполегливість у підтримці наших хлопців?
В минуломуроці був такий період, коли ми більше трьох місяців не знали, де перебувають українські полонені. Новина про те, що їх перевели до Макіївської колонії, привезла голова місії ООН з прав людини Фіона Фрейзер. Вона розповіла, що хлопців помістили у окремому крилі в'язниці. Сепаратисти показали їхній пані Фрейзер лише на лічені секунди. Так що впізнати когось із них за фотографіями вона не змогла.
*Цю фотографію Олександра Коренькова привіз один із волонтерів, якому вдалося відвідати полоненого бійця.
— Зовні він сильно змінився?
— Що Олександр написав вам у листі, який ви нещодавно отримали?
- Теплі слова. Також у листі було прохання надіслати взуття. Без нагальної потреби Сашко б нічого не просив. Значить, він босий, але коли і з ким зможу надіслати йому посилку, невідомо. Найголовніше, немає ніякої ясності, коли Сашко повернеться додому. Це безпосередньо залежить від переговорів у Мінську.