Цікаво, що намагається приховати газета

Запитання залишилися без відповіді – але хочу нагадати, що ми вже маємо приклади того, як «переконливі свідчення» нібито очевидців, які розповідають усьому світові про розп'ятих у трусиках хлопчиків, в результаті, заднім числом, ставали «болючою фантазією жінки, чия психіка не витримала пекла цілодобових обстрілів».

— А чому ви видалили також свідчення українських солдатів?

— На вашу думку, публікація посту з фейсбуку на сайті в матеріалі в принципі можлива?

— Цей користувач, наскільки я бачу, не є лідером думок. Але ви при цьому винесли в заголовок матеріалу саме його як очевидця – якщо врахувати, що свідчення українських військових у вас уже стоять на сайті окремим матеріалом.

— За умови, що вони знають, хто ці люди. Ви знаєте, хто ця людина?

— Звичайно, я з ним особисто не знайома.

— А хтось із ваших журналістів особисто знайомий чи зв'язувався з ним?

— Але ви вважаєте припустимим публікувати думку невідомої та ніяк не перевіреної людини?

— Публікація з фейсбуку посту невідомої людини – те саме, що поширення розмов бабуси. Для ЗМІ взагалі неприпустима річ, оскільки достовірність того, що там написано, не підтверджена нічим. Якщо на паркані буде щось написано – газета теж не зможе оминути цей напис? Фейсбук – той же паркан, на якому будь хто може написати що завгодно. Газета має великий тираж — і вони просто беруть і недостовірну інформацію поширюють на голови ні в чому не винних читачів. І не важливо, про що йдеться – чи про Волноваха, чи про щось інше.

---