Ципраміл (циталопрам) – нові перспективи.лікування депресій - Банк рефератів, творів
У 1997р. в Україні був офіційно зареєстрований і дозволений для клінічного застосування новий антидепресант із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) - Ципраміл (циталопрам). З його появою українські фахівці отримали можливість використовувати для лікування депресій усі п'ять препаратів, що належать до СІЗЗС. При загальному для цих антидепресантів механізмі дії - інгібуванні зворотного захоплення серотоніну вони різняться як за фармакологічними і фармакокінетичними параметрами, так і за особливостями клінічних і побічних ефектів.
Циталопрам нині є найбільш вибірково діючим із усіх СІЗЗС і небезпідставно розглядається як новий стандарт селективності. Крім виборчого інгібування реаптейку серотоніну у препарату та його метаболітів фактично відсутній вплив на норадренергічні та дофамінергічні нейротрансмітерні системи, а афінітет до рецепторних та ензимних систем (a1, a2 та b - адренорецептори, гістамінові H1 рецептори, D2-амін , 5-HT1B та 5-HT2 рецептори, бензодіазепінові та опіатні рецептори) мінімальний, що пояснює менш виражену побічну дію циталопраму порівняно з більшістю відомих антидепресантів. Це зумовлює вибір саме цього антидепресивного препарату при супутніх соматичних захворюваннях, при терапії осіб похилого віку або в амбулаторній практиці при лікуванні пацієнтів, які продовжують працювати. Значною перевагою Ципраміла є і його менший, ніж у інших антидепресантів, потенціал до лікарської взаємодії. Це його нижчою, ніж в інших СІОЗС інтенсивністю зв'язування з протеїнамиплазми та інгібування ізоферментів печінки в системі цитохрому Р-450
Фармакокінетичні характеристики циталопраму акумулюють позитивні властивості всієї групи. Системна біодоступність препарату близька до абсолютної становить 80%. Будучи жиророзчинною сполукою, циталопрам легко (поза зв'язком з їжею) і швидко (через 2 - 4 години) досягає максимальної концентрації в біологічних рідинах, а його ліпотропність забезпечує активній речовині легке проникнення через гематоенцефалічний бар'єр. Циталопрам відноситься до СІОЗС з лінійною фармакокінетикою, що забезпечує пряму залежність між дозою, що вводиться, і концентрацією препарату в плазмі крові. За даними Goodnick цей фармакокінетичний механізм, який, крім циталопраму, має тільки сертралін, дозволяє здійснювати спрямований лікувальний вплив, що особливо важливо при необхідності корекції дози. Така необхідність найчастіше зумовлюється віковим фактором. При цьому, на відміну від СІЗЗЗ з нелінійною фармакокінетикою, ефект титрації дози вдається прогнозувати з високим ступенем надійності. Рівноважна концентрація циталопраму в плазмі крові досягається незалежно від віку досить швидко - до кінця першого тижня терапії, що, ймовірно, обумовлює і більш ранню, ніж у деяких інших СІЗЗ поява терапевтичного ефекту.
Середня порівняно з іншими СІЗЗС тривалість періоду напіввиведення активної речовини – 30 – 33 години (проти 15 годин для флувоксаміну та 4 – 6 діб для флуоксетину) гарантовано дозволяє приймати циталопрам один раз на добу (добова доза в більшості випадків становить 20 мг).
Циталопрам характеризується високою, порівнянною із класичними трициклічними антидепресантами, ефективністю. Відсоток респондерів(Тобто хворих з вираженим поліпшенням) у деяких дослідженнях перевищує 80%. Так, у двох проведених в Україні в 1998-99 рр. дослідженнях ефективності та переносимості циталопраму (Е.Б.Дубницька з співавт. та Л.І.Абрамова зі співавт.) значний терапевтичний ефект був зафіксований у 82-86% випадків. У ході цих досліджень було також встановлено наявність збалансованої дії циталопраму: крім тимоаналептичного (тобто власне антидепресивного), циталопрам надавав чітку анксіолітичну (протитривожну) та активуючу дію. Подібна збалансованість дії препарату дозволяє ефективно використовувати циталопрам при депресіях різних типів (тужливих, тривожних, апато-адинамічних депресіях). При цьому надзвичайно важливо те, що активуючий ефект виникає за часом пізніше, ніж тимоаналептичний та анксіолітичний, оскільки в деяких інших СІЗЗС превалювання активізуючої дії на початкових етапах терапії призводить до зростання ризику суїцидальних дій.
Включення в ці два, згаданих вище дослідження хворих з різними ступенями вираженості депресивної симптоматики (від найлегших до тяжких ендогенних) дозволило встановити, що циталопрам практично однаково ефективний при різних за тяжкістю станах. Так, навіть при найважчих депресіях значне покращення на фоні прийому циталопраму було зафіксовано у 72,7% хворих.
Безперечна перевага циталопраму перед деякими іншими СІОЗС, зокрема, флуоксетином (Patris) та сертраліном (Stahl), полягає у швидкості настання ефекту: достовірна антидепресивна дія циталопраму, як правило, виявляється вже наприкінці першого тижня лікування.
Ряд характеристик циталопраму роблять його призначення при лікуванні депресивних розладівзагальносоматичній практиці кращим. Впровадження циталопраму дозволило значно розширити можливості терапії хворих, які належать до контингенту "вразливих". Йдеться про депресії, коморбідні соматичні захворювання і особливо - серцево-судинні. При аналізі даних, отриманих як у психіатричній, так і в загальномедичній практиці, доведено, що застосування терапевтичних доз циталопраму не супроводжується кардіотоксичними ефектами (зміна артеріального тиску, поява аритмії або порушень на ЕКГ) незалежно від термінів лікування та наявності кардіологічної патології. У 374 пацієнтів із цією патологією при використанні циталопраму в терапевтичних дозах параметри ЕКГ залишалися стабільними (Baldwin).
З урахуванням даних про високий рівень коморбідності депресії та деменцій пізнього віку та сучасних стандартів безпеки та переносимості циталопраму створюється потенціал для застосування його у осіб похилого віку. Результати досліджень свідчать про можливість досягнення цього контингенту досить високого позитивного ефекту (60 - 70 % респондерів).
Простота схеми лікування препаратом - стартова доза (20 мг) є одночасно і оптимальною терапевтичною, що дозволяє уникнути порушень пацієнтами режиму терапії і, отже, сприяє настанню бажаного клінічного ефекту. При терапії циталопрамом практично не реєструється синдром відміни, який може ускладнювати лікування класичними антидепресантами, що дозволяє завершити курс терапії без поступового зниження дози. Таким чином, введення циталопраму в арсенал психотропних засобів – важливий етап на шляху створення ідеального антидепресанту.
Матеріал підготовлений компанією Лундбек, Данія