Дерева роль у саду, символи, міфи, повір’я, традиції
Дерева з'явилися на Землі понад 300 мільйонів років тому, пережили війни, стихії, епідемії: дерева є одними з найдавніших живих істот на планеті. Люди з'явилися набагато пізніше. Згідно зі скандинавською міфологією, боги зустріли на своєму шляху два дерева – ясен і в'яз – і дали їм душу, розум, кров та рум'яні щоки – так з'явилися перший чоловік Аска («ясен»), і перша жінка Ембла («в'яз»). У народних сказаннях вважається, що, саме вільно зростаючі, старі дерева є живими і одухотвореними і що в них живуть німфи, відьми, боги та духи, які перешіптуються між собою, коли легкий вітер хитає листя. Але дерева ростуть не лише у лісі, у полі чи на лузі. Будучи серцем саду, вони мають давню традицію. Спочатку дерева висаджували у власних садах для захисту від різної нечисті та відведення блискавок, і залежно від виду дерев, їх плоди були ще й додатковим джерелом харчування для людей. Символічне значення має звичай саджати дерево в день весілля або ж при народженні дитини. красу золотистим багрянцем, а взимку приміряють пудрені снігові шапки.
Не варто турбуватися про те, що дерева мають сильний зріст. На сьогоднішній день існує стільки їх різновидів, що для будь-якого саду можна підібрати відповідну породу дерева: чи то шикарне дерево з розлогою, пухкою кроною, чи компактне, що не вимагає багато місця з кулястою або колонноподібною кроною. При виборі «дерева життя» необхідно брати до уваги такі аспекти, як характер ґрунту, умовиосвітленості і т.д. Підростаючи, магічний велетень чи карлик зможе розповісти нам багато цікавих історій!
Домашні дерева розповідають історії
Кельти вірили в рай, що знаходиться на крайньому заході по той бік заходу сонця. У кельтський рай, названий Авалоном, що означає «країна яблук», дозволялося входити лише богині Маргані. Коли помер король, вона передала йому магічне яблуко або квітучу яблучну гілку, яка показала померлому шлях до райської країни вічної молодості. Вважається, що яблуня наділяє нас мудрістю і допомагає прийняти правильні рішення. Яблуня вважається деревом чуттєвості, кохання, молодості, родючості.
Згідно з деякими традиціями, береза вважається «оберегом». Так, берези садили вздовж неосвітлених доріг. Завдяки світлій корі, яка добре відбиває світло, навіть місячне, дерева чудово видно в темряві, що і запобігає нещасним випадкам.
Чудово підходять для саду!
Серед яблунь і беріз існують і низькорослі сорти, наприклад такі, як декоративна яблуня Malus з неправильною округлою кроною і береза повисла Юнгі (Betula pendula 'Youngii'), що досягає до 4 м у висоту із зонтичною кроною і плакучими гілками, свис.
Для саду також добре підходить і світлолюбний вічнозелений ялівець (Juniperus) з густими пагонами та хвоєю зеленого, жовтого та сріблясто-блакитного кольору. Згідно з рукописами стародавніх єгиптян, римлян і греків, жодне домашнє господарство не обходилося без найважливішої лікарської рослини – ялівцю. Сьогодні сухі, чорно-сині плоди ялівцю, які встигають восени, використовують як приправу до м'ясних та овочевих страв. А на мальовничому острові Рюген, розташованому на півночі Німеччини, аж до 19століття існував звичай під час будівництва будинку ховати у фундамент гілку ялівцю, оскільки вважалося, що ялівець виганяє будь-які злі сили.
Кельтські жерці-друїди наділяли горобину звичайну (Sorbus aucuparia) магічною силою і вірили, що вона захищає від прокляття та нещастя. Вона невибаглива, не боїться морозів і невибаглива до освітлення. Особливо гарна в саду горобина восени, коли її прикрашають яскраві ягоди, а листя забарвлюється в золотисті та червоні тони. На сьогоднішній день існує безліч сортів з різним забарвленням плодів – від білої, жовтої, до рожевої та оранжево-червоної. Дерева садових форм горобини не такі високі, як дикоросла горобина звичайна, а деякі мають навіть форму чагарників.
Дерева та люди
Дуже виразно і ефектно виглядає в саду тис ягідний (Taxus baccata) - вічнозелене дерево з багатою історією, що добре переносить обрізання до найцікавіших форм. Давньоверхньонімецька назва тиса „Iwa", що походить від слова „Ewa", означає Ewigkeit" – вічність, тому що вічнозелена хвоя вважалася символом вічного життя.
Взимку приваблює до себе в саду падуб європейський, або гостролист (Ilex aquifolium) – невелике вічнозелене дерево. Він різко виділяється своїм блискучим соковитим листям і яскраво-червоними ягодами на тлі похмурих голих дерев. Падуб дуже гарний, завдяки декоративності жорсткого, темно-зеленого листя, витончено вирізаним по краях, причому кожен зубець витягнутий в гостру колючку. Листя створює прекрасний контраст блискучим, немов лакованим, червоним ягодам, що добре зберігається на гілках протягом усієї зими. Згідно з народними повір'ями, освячена у Вербну Неділю гілка падуба захищала від злих демонів та блискавки.
Священним деревом кельтів у культурі кельтів вважалася і вільха. Кельти вірили, що, зрубавши вільху, можна викликати лиха і нещастя. Вважається, що це дерево «підкаже» правильне рішення, якщо ви притулитеся до нього.
Людина і дерево становлять єдине ціле, «… і так живуть вони (фруктові дерева) у спорідненості з людиною, радісно оточуючи його будинок, селище, гармонійно вписуючись у ландшафт, дорослішають разом із дітьми і щовесни знову молодшають.» (Жозеф Лайтгеб «Про квіти, дерева і музику», 1947).
Переклад: Леся В. спеціально для інтернет-порталу садового центру «Ваш сад»