Дивовижні жінки в живописі
Кожну серію публікацій важливо вчасно закінчити, щоб не набриднути читачам. Вибрати з багатьох непересічних жінок було непросто. Мені захотілося розповісти про Зінаїду Юсупову, справжню українську красуню, з роду бія (князя) Ногайської орди Юсуф-Мірзи.
"Чи гарні у вас жінки? - У нашій країні жінки такої краси, що за них можна померти!" (Діалог з фільму про Робін Гуда). Це про неї.
Княгиня найзнатнішого роду, спадкоємиця казкових багатств, розкішних палаців та найбагатших земель, меценат та істинний патріот своєї Батьківщини (перед Першою світовою війною усі кошти із західних банків Юсупови перевели в Україну, що згодом вдарило по добробуту сім'ї), одна з найзнаменитіших моделей видатних художників свого часу, жінка незрівнянної краси, мати вбивці Распутіна Зінаїда Юсупова справила величезний вплив на життя нашої країни.
При дворі її звали Сяйвом. І вона справді випромінювала світло та красу. Маючи незліченні багатства, вона зберігала у своїй душі найцінніші — доброту і милосердя. Княгиня Зінаїда Миколаївна Юсупова увійшла в українську історію не так володаркою мільйонів, як великим українським меценатом, який побудував школи, церкви, госпіталі. Її м'яка вдача, але твердий характер були добре відомі і царській сім'ї, одна з небагатьох вона могла бути абсолютно відвертою з вінценосними особами.
Жінка сліпучої краси, а також великого розуму - Княгиня Зінаїда Миколаївна Юсупова (1861-1939рр.) - була однією з найчарівніших українських жінок рубежу XIX - XX століть. Про рідкісну красу княгині Юсупової ходили легенди. "Княгиня була надзвичайно красива, тою красою, яка є символомепохи", — згадувала про неї після візиту в Україну тітка іспанського короля. Але краса княгині завжди мала відтінок смутку.
Костянтин Єгорович Маковський. Портрет княгині Зінаїди Миколаївни Юсупової в українському костюмі [1900–1910].
Зінаїда в юності:
І в пору розквіту:
Зінаїда Миколаївна була дочкою останнього князя Юсупова Миколи Борисовича-молодшого, одного з найбагатших людей української Імперії. Людина порядна і щедра, вона дала дочкам прекрасне виховання та освіту. Зінаїда з дитинства була оточена людьми культури та науки, захоплювалася філософією. Після смерті сестри (Тетяни) вона стала єдиною спадкоємицею незліченних багатств стародавнього роду. До неї сваталися не лише українські аристократи, а й члени королівських сімей Європи, вона ж вийшла заміж за графа Фелікса Сумарокова-Ельстона, якому після весілля найвищим указом було надано право іменуватися подвійним титулом - князем Юсуповим та графом Сумароковим. Згадується жарт: "люблять жінки військових".
А за рік у молодих народився первісток — Микола, названий так на честь діда.
Франсуа Фламенг. Портрет княгині З.М. Юсуповій із двома синами в Архангельському 1894 р.
Але, звичайно, за розкішною ширмою багатства та почестей життя княгині йшло своєю чергою, як і у всіх звичайних жінок, радості змінювалися смутками, світлі періоди — горем. Зінаїда Миколаївна народила чотирьох синів, але двох із них поховала у дитинстві, а невдовзі, після народження Миколи – і сама мало не померла. Лікарі не змогли поставити точний діагноз, вважаючи, що княгиня заразилася тифом. Княгинювважали безнадійною, а знаменитий професор Боткін, що особисто її лікував, лише безпорадно розводив руками — сорокоградусну температуру неможливо було збити, відмовляла печінка, а по всьому тілу вже з'явилися темні плями. У 23 роки важко повірити у свою смерть, але поступово і сама Зінаїда стала усвідомлювати, що жити їй залишилося недовго. В одну з важких безсонних ночей вона несподівано згадала про отця Іоанну Кронштадського — слава про нього вже тоді гриміла по всій Україні. У Кронштадт послали надійного слугу і отець Іван, дізнавшись, у якому стані перебуває хвора, відклав усі справи і одразу приїхав. Те, як він молився, Зінаїда Миколаївна запам'ятала на все життя. Боткін, з яким отець Іван, йдучи, зіткнувся у дверях, звернувся до нього: "Допоможіть нам!" — що дуже здивувало оточуючих, — професор був відомий своїм скептицизмом та вільнодумством. На ранок температура спала і Зінаїда Миколаївна відчула себе абсолютно здоровою.
Сини: Микола та Фелікс.
Валентин Олександрович Сєров. Княгиня Юсупова у своєму палаці на Мийці, 1900 рік.
Франсуа Фламенг. Портрет княгині З. Н. Юсупової. 1894 р.
Княгиня Юсупова (у першому ряду друга зліва) разом із персоналом санітарного поїзда під час українсько-японської військової кампанії. 1904 рік. Фото: ЦДАКФФД.
Садовніков В.С. Званий вечір у будинку Юсупових. Акварель. 1852-1854 рр.
Княгиня, як і її батько, була відомою благодійницею та меценаткою. Під час війни (першої світової) вона містила на свої кошти санітарний поїзд і лазарети, а в палацах і маєтках, що належали їй, організувала санаторії та лікарні для поранених.
За Двора Зінаїду Миколаївну дуже любилиі називали "Сяйво". І справа була, звичайно, не в сліпуче блискучих фамільних діамантах, які княгиня одягала на бали. З собою вона скрізь вносила життєрадісність та умиротворення. Легко і невимушено вона могла розмовляти і з селянами в Архангельському, і з Царем. "Матуся була чудова. Висока, тонка, витончена, смаглява і чорноволоса, з блискучими, як зірки, очима. Розумна, освічена, артистична, добра. Чарам її ніхто не міг противитися. Але даруваннями своїми вона не чванилася, а була сама простота і скромність. - Згадував про неї син Фелікс.
Напевно, у всіх стародавніх пологів є свої легенди, красиві чи страшні. Була така легенда і князі Юсупові. За переказами, нащадки татарського князя Юсуфа були прокляті своїми одноплемінниками за перехід на службу українському цареві. Згідно з цим прокляттям з усіх народжених в одному поколінні Юсупових до двадцяти шести років доживатиме лише один, і продовжиться це аж до повного знищення роду. Збувалося воно неухильно. Скільки б дітей у Юсупових не народжувалося — до двадцяти шостої доживав лише один. Про цю легенду Зінаїда Миколаївна згадала, коли на дуелі загинув старший син Микола. Єдиною радістю та надією батьків залишився молодший син Фелікс.
Вражені батьки, поховавши старшого сина, будують в Архангельському храм-усипальницю, де мали знаходити останній притулок князі Юсупови. Храм зводив відомий московський архітектор Р. І. Клейн, роботи тривали аж до 1916 року. Грунула революція, і храм ніколи не прийняв під свої склепіння жодного поховання. Коли на дуелі загинув Микола, Зінаїді Миколаївні було п'ятдесят. Тепер усі її надії пов'язані з молодшим сином. Фелікс Юсупов одружився з князівною Іриною (1887-1970), дочкою великогокнязя Олександра Михайловича та великої княгині Ксенії Олександрівни, племінниці Миколи Другого.
Фелікс Юсупов та Велика княжна Ірина Романова.
Про роль Фелікса Юсупова у вбивстві Распутіна (1916 р.) відомо майже все. Заманили старця під приводом зустрічі з Іриною Олександрівною до палацу на Мийці. Спочатку труїли, потім стріляли і, зрештою, втопили Распутіна в річці. У своїх спогадах Юсупов запевняє, що таким чином намагався звільнити Україну від «темної сили, яка веде її до прірви». Мати першою виправдала його: «Ти вбив чудовисько, що мучило твою країну. Ти правий. Я пишаюся тобою. »
Революція 1917 року Застала Юсупових у Криму. 1919 року, напередодні захоплення Криму більшовиками, Зінаїді Миколаївні з чоловіком, сином, невісткою та маленькою онукою вдалося виїхати до Європи. Оселившись у Франції, Зінаїда Миколаївна дожила до 78 років. 1928 року Зінаїда Миколаївна поховала чоловіка і після жила радощами онуки. На еміграції вона провела 22 роки і померла 1939-го. Зінаїда була останньою з роду Юсупових (7 коліно), з її смертю виповнилося прокляття. Нащадки (тільки дівчинки) є й зараз, але чоловіків із прізвищем Юсупових більше немає. Рід перервався. Поховано княгиню Юсупову на українському цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа.
Разом з нею в одній могилі спочивають син, невістка та онука. Україну вона більше так і не побачила.
Одна із українських Зінаїд.
Зінаїда Волконська, Зінаїда Наришкіна, Зінаїда Юсупова, Зінаїда Гіппіус, Зінаїда Серебрякова.серед них найбільший і найкрасивіший - княгиня Зінаїда Миколаївна Юсупова, графиня Сумарокова-Ельстон.
Княгиня Зінаїда Миколаївна – це створення українського життя та української культури у їхньому зіткненні зі Сходом та Заходом в умовах Ренесансу в Укаїні, в якому князі Юсупови з початку перетворень Петра I брали найактивнішу участь.
"Коли у цвіті душа, над нею не владні зими.
І принади її повік чарівні. "
Попередні частини можна прочитати тут:
Ще одна дивовижна жінка, тільки не в живописі, а в скульптурі:
Фото та матеріали взяті з просторів Інтернету.