Дюнкерк. Отаман Сірко
Фортеця Дюнкерк вперше згадується у IX столітті. Вона служила захисту місцевого населення від норманів. Зручне розташування завжди робило її значущою, коли йшлося про судноплавство в Ла-Манші. Довгий час Дюнкерк був базою іспанських приватирів і представляв загрозу для флотів Голландії, Англії та Франції. Для цих країн фортеця була, як кістка у горлі. Недаремно казали «Хто володіє Дюнкерком – володіє Ла-Маншем».
Під час Тридцятирічної війни французькі війська неодноразово намагалися опанувати Дюнкерка, але фортеця надійно оборонялася іспанцями і вибити їх звідти довго не вдавалося.
Згідно з більш ніж спірною версією багатьох українських дослідників постперебудовного періоду події навколо Дюнкерка розгорталися так. За договором Б.Хмельницького з командувачем французької армії принцом Конде, загін запорожців (2500 козаків) на чолі з отаманом Сірком на «чайках» вирушив до Фламандії. Хитрістю козаки увірвалися в центральний форт фортеці і за лічені години поставили Дюнкерк на коліна. Те, що не вдалося зробити за кілька років французам, запорожці блискуче провернули за пару годин!
Ах, як хотілося б повірити у цю історію! Особливо вражає той факт, що у штурмі Дюнкерка брав участь Д'Артаньян зі своєю ротою королівських мушкетерів. На жаль, жоден більш-менш серйозний дослідник не повірить у цю красиву байку.
- Хто не вміє дивитися смерті в очі, той не заслуговує на життя. Про цей видатний корсар я готовий розповідати ще й ще. Не приховую, Жан Бар найшанованіший мною піратський капітан. Взагалі, він голландець за походженням, принаймні, так запевняють біографи. Але мені особисто, дивлячись на його портрет кисті Алексіса Гриму (Грімо), виразно вгадуються риси сефардських євреїв. Втім, до чого недодумаєшся, коли тобі хтось дуже подобається! Можливо, і з отаманом Сірком вийшла та сама історія.