Добірка цитат з Інтернів
Биков інтернам — Доброго ранку, Філя. Доброго ранку, Степашку. І тобі, хрюша, привіт.
— Що ви на мене дивитеся, як сільські дітлахи на чарівника? Гадаєте чому я ще не злився в екстазі з місцевою сантехнікою? — Ви про що, Андрію Євгеновичу? — Романенко, не ображай мою свідомість брехнею. Ваша міміка ця примітивна, як у японських порнографічних мультиках.
Биков Купитману— Ваня, ти, безперечно, неперевершений знавець жіночих тіл, але жіноча душа для тебе, як айфон для макаки.
— Це що? — Мої звіти. Як Ви й просили, Іване Натаничу. — Це не звіти, Биков. Це папірці, на яких намальовані чоловічі генталії. І як я маю це розуміти? — Ти ж венеролог, я думав, що тобі так зрозуміліше.
— Я хотів замовити у своє відділення наочний макет – "Настільний пеніс", ну я описався. - Мг..описався, так? Добре. А як ти мені тоді поясниш дві пенісні ракетки та 8 пенісних кульок?
— Семене, що тут смішного? Він хвора на алкоголізм людина. Йому допомогти треба. — Ну йди і допоможи йому. У нього, напевно, ще півміхура залишилося.
— Єршов, ти дурень, чи що, ну хто аналізи в півторашці приносить, іди баночку знайди якусь!
— У жіночий туалет коли заходиш – це переплутав. А так ти лікар-шкідник. Ні, який лікар? Просто шкідник.
— О, Андрію Євгеновичу, Ви точно повинні знати. Найстрашніший диктатор за всю історію України? — Занадто тонкий гумор для тебе, товстолобе Лобанов. Чого це ти захопився кросвордами? Вирішив нарешті кинути медицину і зробити блискучу кар'єру охоронця?
- Лобанов, ти гриб! Величезна хтива поганка.
— Тебе чого не попереджали, що в нас в Україні по вулиці не тількиведмеді, у нас ще й дебіли ходять?
— Розумієш, Філе, банки – це така стара українська кримінальна традиція. Ну от, у вас, припустимо, коли хочуть якийсь секрет дізнатися, ставлять праску на груди чи паяльник у дупу. А у нас – банки.
- Послухай Філ, психоаналітик, адвокат, особистий шофер, елітна повія - це залишилося все там, в Америці. А тут, натомість, всього горілка і сусід по сходовому майданчику.
Биків Філу — Ну так-так, гарна країна. Я знаю, що у вас у паспортах пишуть те, що у нас на парканах соромляться.
— Ну, Філько, валютчику. Видно на знімку загадкову українську душу? — Та ні, Андрію Євгеновичу. Тільки загадковий український плеврит.
— Я не зрозумію, навіщо ти взагалі його повіз на ЕГЕ, у нього ж виразка! Що ти там у мозку в нього хотів побачити? — Ну як би я хотів. — Знаю, чого ти хотів би. Ти хотів би перетворитися на маленького, гаденького, визглявого такого витрішкуватого песика, типу американський топінг шнауцер, який як не виховуй, він ні-ні та нагадує.
— А я стільки місяців ламав голову, як мені позбутися Романенка, а он як, треба було просто від нього завагітніти й усе, де Романенко — немає Романенка!
— Вам з Глібом треба триматися разом разом. Весь час, постійно. Клінічні ідіоти мають триматися групами. По одному ви пропадете!
— Так, статева аферистка Чорноус, а що це Романенко скаче, як павіан?
Биков: Чийсь, Іван Натанич нові меблі купив. Дозвольте. Охоронці: Туди не можна. Биков: О, ви і говорити ще вмієте, чудово, тоді поясніть мені, лікареві цієї лікарні, чому мені не можна увійти до кабінету свого друга та колеги за сумісництвом? Охоронці? :Тому. Биков: Все? Та в мене папуга більше слів казав.
— Ну, вистачить грати в хованки, Купітмане, ти ж десь тут, я це відчуваю за характерним запахом перегару. відкрийся, чудовисько. Але щось мені подзвонило і попросило прийти сумним голосом.
— От і тепер удвох житимемо — дурниця і лицар!