Ефективність обміну по Парето крива споживчих можливостей

Ефективність щодо Парето в обмініозначає, що за рахунок перерозподілу заданої кількості благ між споживачами не можна підвищити добробут хоча б одного з них, не знижуючи добробуту інших.

обміну

При алокації, представленій точкоюК, можливий подальший взаємовигідний обмін за рахунок вибору однієї з точок в області перетину кривих байдужостіUIіUII. І лише тоді, коли розподіл благ після обміну представлятиме точка, що є точкою торкання деякої пари кривих байдужості обох споживачів (точкаLна рис. 10.5), подальше підвищення їхнього добробуту за рахунок обміну неможливе. Тим самим буде досягнуто Парето-ефективності в обміні.

Звернемо увагу на те, що в результаті переходу з точкиНу точкуL, здійсненого за допомогою добровільного обміну між споживачами, зріс добробут обох учасників обміну, а отже, і добробут суспільства. Отже, обмін благ здатний підвищувати добробут суспільства.

Оскільки кути нахилу кривих байдужості характеризують граничну норму заміщення двох благ, формальною ознакою існування Парето-ефективності в обміні є досягнення рівності:

При заданих перевагах індивідів і фіксованих кількостях благ певним чином розподілених між споживачами, обмін між останніми обмін може призвести до безлічі Парето-ефективних станів. Графічно це виявляється у тому, що криві байдужості двох суб'єктів можуть стати дотичні у різних точках області взаємовигідних угод. На рис. 10.6 показано двакрайніх випадків.

крива
ТочкиMіNна відміну від точкиНпредставляють Парето-ефективні стани. Але при переході з точкиНвNвсі вигоди обміну дістаються індивідуI, а при переході зНвМвід обміну виграє лише індивідII. Коли Парето-ефективність досягається у сфері взаємовигідних угод, тоді виграють обидва, але не можна визначити, хто виграє більше. Такаособливість бартерного обміну, у якому немає єдиної міри цінності різних благ.

Зауважимо, що реалізація стану, представленого точкоюN, передбачає

обмін(Q H B,I – Q N B,I)благаВна(Q H A,II – Q N A,II)благаА, в тоді як для досягнення іншої Парето-ефективної алокації, представленої точкоюМ, потрібно обміняти(Q H B,I – Q M B,I)благаВна(Q H A,II – Q M A,II)благаА. Таке можливе лише тоді, коли торг ведуть між собою лише два суб'єкти. Оскільки ціни заздалегідь не визначені, кожен намагається збільшити свою частку виграшу, що виникає з обміну.

Щоб простежити за тим, як досягається Парето-ефективний стан в обміні через механізм цін, припустимо, що існує безліч покупців і продавців обох благ, і тому кожен учасник обміну приймає рішення за наявності екзогенно заданих цінРА,РВ. На рис. 10.7 точкаНвідтворює вихідний розподіл фіксованої кількості благАіВміж суб'єктамиIтаII.

Пряма, проведена через точкуНпід кутомtga=PA/PB, є бюджетною лінією кожного зі споживачів. Оскільки точкаНне є точкою торкання бюджетної лінії з жодної з кривих байдужостіспоживачів, то вони не досягли максимуму добробуту за свого бюджету. У ситуації на рис. 10.7 споживачIбуде прагнути в точкуF, а споживачII- в точкуЕ. Інакше висловлюючись, при вихідних цінах споживачIзапитуватимеQ F B,IіQ F A,I, а споживачII–Q E B ,IIтаQ E A,II. Оскільки Q F B,I + Q E B,II > QB , аQ F A,I + Q E A,II