Електромагнітний імпульс – загроза для енергосистеми країни
Якийсь час тому я натрапив на дві статті, в яких американський експерт розглядає вразливості та погрози, які загрожують централізованій системі електропостачання країни. Оскільки в нашій країні електромережі теж об'єднані в Єдину Енергетичну Систему країни, такі ж проблеми є актуальними і для нашої країни. Сьогодні публікується переклад першої із цих статей.
Я не думаю, що перехід до альтернативної енергетики може повністю вирішити проблеми із вразливістю систем енергопостачання, але, можливо, хоча б частково зможе знизити гостроту проблеми.
Інтерв'ю з Джеймсом Вулсі (James Woolsey), колишнім директором Центрального Розвідувального Управління
Чип Регістер (Chip Register), директор Sapient Consulting
Загальновідомо, що енергосистема Америки є для країни свого роду Ахіллесовою п'ятою. Понад десятиліття вчені та професійні розвідники намагаються донести до федерального уряду, що треба щось робити, щоб убезпечити енергосистему від можливого колапсу, який залишить більшу частину нації у темряві на багато місяців і навіть років. Але поки всі звернення залишаються зверненнями до глухого, так мало конкретних дій, якщо такі взагалі мали місце, було зроблено, щоб забезпечити безпеку електромереж.
Намальовані наслідки ЕМІ можуть здатися науковою фантастикою, але це реальна загроза для електромережі. Я нещодавно розмовляв з колишнім директором ЦРУ Джеймсом Вулсі (James Woolsey), одним із провідних прихильників забезпечення безпеки електромереж. Ми говорили про небезпеку ЕМІ зокрема і про те, що робить уряд для захисту від таких атак. Директор Вулсі є співзасновником Ради Енергетичної безпеки США (The United States Energy Security Council), він робив доповідь у Конгресі з приводу численних небезпек, пов'язаних з атаками через ЕМІ. Нещодавно він написав огляд для Wall Street Journal з метою підвищити обізнаність фінансової спільноти щодо цієї загрози.
Питання: Що буде зі Сполученими штатами, якщо енергосистема буде зруйнована?
В: Справді? Чи жахливо?
О: Звичайно. Роман Вільяма Форстена (William Forstchen) «За секунду» (One Second After) дає картину того, як буде виглядати життя на Землі після електромагнітного імпульсу, викликаного вибухом атомної бомби. Населення повністю не пристосоване до життя у темряві. Смерть накочується хвилями: спочатку вмирають літні та ті, хто залежить від медичних послуг. Наступними будуть ті, хто вмирає від звичайних хвороб типу черевного тифу чи дизентерії, а також ті, хто не має навичоквиживання або життя у сільській місцевості. Хоча навіть натуральне господарство, ймовірно, буде проблемою з огляду на співвідношення швидкості, з якою настане суспільний колапс, та часу, необхідного для підготовки полів та вирощування суттєвої кількості їжі. Зрештою, деякі мешканці маленького містечка, що вижили, подолали ці поневіряння і навчилися виробляти продукти харчування, стикаються з постійними проблемами безпеки, необхідністю боротися з бандами мародерів і, що цікаво, кулі стали базовою валютою в їхній економіці. Все це виглядає аж ніяк не надихаюче.
В: Наскільки просто організувати ЕМІ-атаку і від куди вона може виходити?
О: Комісія з ЕМІ дійшла висновку, що достатньо всього одного ядерного вибуху в центрі країни, щоб вибити всю американську електричну мережу. Причому, не потрібен потужний вибух, він може бути меншим за вибух бомби над Хіросимою, наприклад. Зробити такий вибух над Канзасом чи Омахою — досить просте завдання, легше, ніж ви можете думати. Північнокорейці можуть це зробити. Доставка такої бомби можлива за допомогою супутника.
Але турбуватися треба не лише про загрозу з боку інших держав. Групи терористів, які мають у своєму розпорядженні матеріали, що розщеплюються, можуть доставити невеликий ядерний пристрій до простого метео-кулі і підірвати його на висоті близько 20 миль. У романі One Second After енергетичну мережу вивели з ладу за допомогою ракети, запущеної з судна в Мексиканській затоці. Так що дійсно зробити це не так уже й складно. Для організації такої атаки не потрібно тисяч ядерних ракет, потрібна лише одна. І, що особливо важливо, ефект буде миттєвим та катастрофічним. При цьому ми навіть не зможемо дізнатися, можливо протягом кількох років, булаце атака з боку Північної Кореї або спалах на сонці.
В: Наскільки важко захистити мережу, щоб запобігти катастрофі, викликаній ЕМІ?
О: На сьогоднішній день наша мережа повністю вразлива для атаки за допомогою ЕМІ. Рішення щодо її захисту коштує не так вже й дорого. Комісія з ЕМІ у 2008 році оцінила необхідні витрати приблизно у 2 трильйони доларів. Це лише по 7 доларів з кожного мешканця країни. Я думаю, що ця оцінка занижена, оскільки вони оцінювали лише вартість відновлення трансформаторів. Потім вони називали цифру 20 трильйонів доларів. Але обидві ці цифри мізерні з погляду національного бюджету і ще менше вони здаються якщо порівняти їх із можливою шкодою, яку може завдати ЕМІ нашому суспільству.
В: Звіт комісії вийшов у 2008 році Чому необхідні заходи не було вжито?
О: Немає відповідальних, тому нічого не робиться. Теоретично в цьому зацікавлені всі від федеральних агентств до муніципалітетів та тих, хто експлуатує мережі. Але через юридичну тяганину і бюджетні обмеження, вони дійсно не можуть зробити що-небудь без підтримки Білого дому та Конгресу.
В: Тобто Ви вважаєте, що головним відповідальним має бути Президент?
О: Я не думаю, що ситуацію можна виправити без його участі, тому що захист від кібер- та ЕМІ-атак — це загальнонаціональне завдання. Тому я думаю, що Президент має взяти у цьому участь. Хтось має бути призначений відповідальним, а на сьогодні таких немає. Американці найкраще працюють, коли є початковий імпульс, а потім ми мобілізуємось. Проблема з ЕМІ-нападом у тому, що перший єдиний удар цілком може зруйнувати країну.