ЕЛІТНА ОСВІТА - із центру
На афішах Центру оперного співу Галини Вишневської немає звань ні біля імен виконавців, ні навіть поряд з іменами керівників постановок. Якщо режисер відверто слабкий, що користь хизуватися його «заслуженістю» чи «народністю»? Якщо співак нецікавий, то будь він хоч тричі Герой Соціалістичної Праці — хіба це його врятує? Жонглювати колишніми заслугами в Центрі не прийнято, хоча творча біографія кожного викладача, який переступає поріг будинку на Остоженці, могла б зайняти не один аркуш. Але так уже влаштований творчий світ: одні тільки пробиваються нагору, інші, одного разу пробившись, все життя борються за максимальні дивіденди з відомості, треті просто працюють.
Центр оперного співу — якраз із третіх. Його співробітники не мають часу на метушню — все воно без залишку належить роботі. У тому числі й тому, що цей навчальний заклад є унікальним, єдиним у нашій країні, і справою, якою займаються тут, в Україні не займаються більше ніде й ніхто. Наш сьогоднішній співрозмовник – Олена Володимирівна ОПОРКОВА, директор Центру оперного співу Галини Вишневської.
А на що ви насамперед звертали увагу при відборі слухачів? Звісно, у такому навчальному закладі, як Центр оперного мистецтва, насамперед звертається увага на вокальні дані. Друге: існують одиниці, що являють собою вокальну досконалість від Бога, більшість же має все життя відточувати майстерність; тому ми дивилися, чи має людина школа. Якщо є і хороша, то які співака проблеми і чи можна їх виправити. Власне, заради цього багато хто сюди і приходить — удосконалювати свою професійну техніку, набувати нових навичок, розширювати можливості та діапазон голосу. Іноді навіть відбувається так, що співаки переходять з однієї групи до іншої — дівчиназавжди співала меццо-сопрано, а з'ясовується, що центральне сопрано у неї значно краще. Психологічно такий перехід завжди досить болісний, особливо чомусь у чоловіків. Тож потрібний дуже хороший і дуже уважний педагог, який зрозуміє, де співакові зручніше, де його місце. Вокалісту часто здається, що він – природжений тенор чи баритон, але він не обов'язково має рацію.
До речі, що стосується характеру. Чи не здається вам, що було б простіше працювати із зовсім молодими хлопцями? Все-таки до вас приходять дорослі люди з уже уявленнями про себе, про свою професію. Вам із ними не важко? Починати працювати з молодими – це потрібно створювати новий Центр. У нас зовсім інше завдання, яке чітко сформулювала Галина Павлівна. Є недостатня ланка між консерваторією та професійною сценою. У консерваторії студенти переважно отримують вокальну школу, вивчають абетку. А приходячи до професійного театру, вони потрапляють «у виробництво». Вийде у них заспівати відразу чи доведеться років 10 чекати, доки примадонна чи тенор не втратять голос? А буває, що виконавець захворів, і молодого співака вштовхують у спектакль, але режисерові ніколи з ним займатися, і взагалі нікому ніколи. Якщо молодий соліст не готовий до такої м'ясорубки, він може провалитися, зламатися. Вишневська абсолютна права, наполягаючи, що пролом, розрив між навчанням та роботою існує. Що молодим потрібне життєве та професійне «загартування», яке вони й знаходять у нас. Нині у Центрі навчається вже другий набір. А хлопці з першого явно розлучатимуться з великими труднощами. Вони вже починають вигадувати, як їм тут затриматися. Справді, тренінг, який вони отримують щодня, потрібен кожному співакові так само, як і кожному балетному артисту — щоденний клас. Але не вкожному професійному театрі є «співочий верстат».
Другий набір цього року чимось принципово відрізняється від першого? Він вийшов молодшим. Серед його слухачів більше випускників консерваторій (у першому, повторюю, були переважно молоді солісти, деякі з яких по кілька років пропрацювали в театрі). Але за голосами другий набір — добрий. Ви питали, як ми набираємо слухачів? Так ось, ще один принцип — підбір голосів: ми дивимося, щоб гурти були рівномірними, щоб усі голоси були представлені, щоб ми могли працювати та навчати опери. Адже головне завдання Центру — працювати зі співаками над оперними партіями. Після двох років навчання наші слухачі повинні вийти з Центру з 4 оперними партіями — повністю готовими, відточеними, які виконуються різними мовами. Ви, напевно, бачили, що у нас є педагоги італійською, німецькою, французькою. Співаки навчають партії з професором, концертмейстером та мовним педагогом, який працює над виконанням — це зовсім інше, ніж навчання розмовної мови. Є у нас педагоги і рідною мовою — наші хлопці співають українською так, що їх зрозуміло (не секрет, що наша опера дуже страждає на «дикцію»). Ваш журнал називається «Елітна освіта». Деяка наша елітарність і полягає в тій розкоші, яку отримують слухачі Центру: кращі професори, в тому числі Галина Павлівна Вишневська, готують з ними репертуар, який потім вони можуть співати все життя!
25 людей - це свідомо обраний "розмір"? Чи цифра "25" виникла випадково? Це оптимальна цифра. Щиро кажучи, можна навіть менше. Адже робота йде індивідуальна, на одного слухача припадає по кілька педагогів. А більше — точно не можна. Ми, приймаючи 25 осіб, брали з"запасом", думаючи, що хтось не витримає ритму навчання, а щодо когось ми помилилися.
У результаті відсів відбувся? І чи можлива ситуація, коли ви самі відраховуєте слухача? Так, відсів був, і це нормально. Щодо відрахувань: таке можливе, якщо учень не виконує вимог Центру. Усі українські співаки перебувають у нас на бюджетному навчанні, займаються безкоштовно. За кордоном у такому навчальному закладі як наш платять дуже великі гроші. Але в нас безкоштовність — це принципова вимога Вишневської, яку підтримала Уряд Москви. І якщо хтось дозволяє собі не скористатися такою унікальною можливістю, якщо впевнений, що просто так отримає … скажімо, бренд «Галина Вишневська» ми проти.
Коли Центр відкривався, говорили, що він прийматиме іноземців на платній основі. Іноземці з'явилися? Поки що іноземці — це представники колишнього СРСР. Щодо далекого зарубіжжя, у нас ведуться активні переговори зі США, Німеччиною, Італією. Але ми організація юна, а за кордоном народ обережний: вони хочуть спочатку зрозуміти, познайомитися, перевірити. Хоча інтерес, треба сказати, дуже великий. Під час Фестивалю культури Італії ми мали маестро Зубін Мета, він слухав наших співаків, після кожного виступу кричав «Браво!», а одного соліста навіть запросив до Італії, щоб подумати про можливість спільної роботи в «Ріголетто». І маестро сказав, що такі Центри треба було б створити в кожній країні. Тільки, каже, на жаль, не у кожній країні є Вишневська.
Я не випадково так цікавлюся іноземцями. Як тільки прозвучало, що Центр братиме їх на платній основі, злі мови негайно заявили: ну, зрозуміло, тепер наберуть «платних», а нашим, «безкоштовним» залишаться крихти. Нічого подібного не станеться. Мидержавний заклад, нещодавно відбулася урочиста для нас подія – Центр отримав ліцензію міського Комітету освіти. Тож у документах офіційно сказано: 25 українців навчаються безкоштовно. На платній основі студентів з-за кордону приймають і московська консерваторія, і пітерська, і Гнесинське училище. Це є загальноприйнятий порядок, який ніяк не повинен впливати на виконання головного завдання навчального закладу.
Чи є у Центрі підготовче відділення? Є. Це ті, хто проходили 3 тури конкурсу, але не потрапили до основної групи, бо з ними треба значно більше та довше працювати. Підготовча група - платна (хоча гроші суто символічні). І невелика – лише 10 осіб. Але хлопці живуть тим самим життям, що й інші, беруть участь в екзаменаційних постановках — «Руслані та Людмилі», «Царській нареченій». Тільки завдання у них ще складніше — вони мають піднятися і піднятися сильно. Хоча протягом минулого року ми кілька слухачів перевели із підготовчої групи до основної. Зазначу, втім, що навчання на підготовчому відділенні не гарантує автоматичного зарахування наступного року. Усі братимуть участь у конкурсі на загальних підставах.
В одному з інтерв'ю Галина Павлівна говорила, що хотіла б знайти спонсорів, щоби запрошувати до Центру закордонних зірок оперної сцени? Як зараз із цим справи? З цим поки що все нормально. По-перше, зірок не так багато. По-друге, рік у нас пройшов дуже вдало. Перший, чудовий майстер-клас провів Борис Олександрович Покровський. Коли до Москви приїжджав Петер Штайн обирати артистів на «Чайку», він також прийшов до нас. Паата Бурчуладзе, всесвітньо відомий бас, який співає на сценах багатьох країн і, у тому числі, у «Борисі Годунові» у Великому, із задоволеннямпровів свій майстер-клас. Була творча зустріч із Зубіном Метою (він, щоправда, дуже зніяковів, побачивши народ у залі, і сказав, що хотів би працювати зі співаками тет-а-тет). Ну і, звичайно, було два зовсім розкішні майстер-класи (телеканал «Культура» їх навіть зняв і показував) — Галини Павлівни Вишневської та Мстислава Леопольдовича Ростроповича. Це був зіткнення з по-справжньому серйозною роботою — Ростропович говорив про «Царську наречену» чотири з половиною години! І все це було для нас безкоштовно: слава Богу, репутація маестро та Вишневської така, що колеги вважають за честь відвідати цей Центр. Та й сама справа заслуговує на підтримку. Словом, з цієї частини спонсори поки що не знадобилися. Але ми маємо спонсори, які допомагають нам у здійсненні постановок та у забезпеченні житлом іногородніх слухачів. Хлопці приїхали з різних міст, і не всі тут мають рідних чи можливість зняти квартиру.
Розмовляла Валерія МОЗГАНОВА