Фармакологічний анамнез при поліурії
Обсяг добової сечі у кожної людини коливається в широких межах і залежить від кількості рідини, що споживається, фізіологічних потреб і непомітних або неврахованих втрат рідини. Під поліурією у довільному тлумаченні цього терміна розуміють надмірне виділення сечі, що перевищує 3 л/добу.
Поліурія часто супроводжується полідипсією, і виражена спрага, що ввивається при всіх станах, що супроводжуються втратами рідини, часто є побічним ефектом. Від поліурії слід відрізняти прискорене сечовипускання, що супроводжується частим виділенням невеликих кількостей сечі. Нецукровий діабет нерідко носить спадковий характер і може спостерігатися в інших членів сім'ї хворого.
Фармакологічний анамнез при поліурії
Детальне з'ясування у хворого характеру застосовуваних ним препаратів має першорядне значення, оскільки велика кількість препаратів за рахунок різних механізмів викликають розвиток поліурії. Петлеві сечогінні, що застосовуються з терапевтичною метою, призначаються в дозах залежно від характеру захворювання, наприклад, гіпертонія, серцева недостатність. Опіати, що пригнічують секрецію АДГ, можуть викликати розвиток нецукрового діабету центрального характеру, тоді як такі препарати, як літій та демекдо-циклін можуть викликати нецукровий діабет ниркового походження. Побічним ефектом прийому антихолінергічних препаратів є сухість у роті. Намагаючись усунути це неприємне відчуття, хворі можуть споживати надмірну кількість рідини, що призводить до розвитку поліурії. Нефротоксичні препарати, такі, як аміноглікозиди, циклоспорин, нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АКФ, можуть викликати розвиток гострого канальцевого некрозу, що супроводжується в період одужання вираженою поліурією.
Перенесені захворювання таполіурія
Гіперглікемія має сечогінну дію за рахунок осмотичного ефекту. Тому у хворих з цукровим діабетом часто спостерігаються поліурія та полідипсія. Злоякісні новоутворення та гіперальдостеронізм часто супроводжуються хронічною гіперкальціємією, яка може викликати поліурію за рахунок осмотичного ефекту, зумовленого внутрішніми механізмами, або різниці нефрогенного нецукрового діабету. Нецукровий діабет центрального походження може розвиватися у хворих після тяжкої закритої черепно-мозкової травми, при краніофарингеомі, пухлинах ГІпофіза або тимчасових ускладнень після нейрохірургічних операцій. Ішемія нирок, що нерідко спостерігається при сепсисі, масивних кровотечах, може сприяти розвитку гострого клубочкового некрозу. У хворих на рефлюксну нефропатію, полікістоз нирок, подагру та множинну мієлому може спостерігатися хронічний канальцево-інтерстиціальний нефрит.
Е. Pестері, Е. Лім
Поліурія та інші матеріали з діагностики.