FATS DOMINO
В 1949 Фетс уклав контракт з "Imperial Records", і незабаром до нього прийшов національний успіх з піснею "The Fat Man". Композиція посіла друге місце у ритм-енд-блюзових чартах "Billboard", а тираж платівок зрештою наблизився до мільйона. Наступним попаданням до хіт-параду стала пісня "Every Night About This Time" (№ 5), в якій музикант продемонстрував свій фірмовий піанінний триплет, а в 1952-му Доміно піднявся на саму верхівку "R&B Billboard Charts" з штучкою "Goin" 'Home".
На той час артист перебував на піку популярності, і тому його поява у знаменитих рок-н-рольних фільмах "Shake, Rattle & Rock;" і "The Girl Can't Help It" було само собою зрозумілим. Доміно продовжував насолоджуватися успіхом аж до кінця 50-х, неодноразово вражаючи гарячу десятку такими хітами як "Blue Monday", "I'm Walkin'", "Valley Of Tears", "It's You I Love", "Be My Guest" , "I Want To Walk You Home".
Згодом справи його пішли на спад, і 1960-го музикантові вдалося востаннє пробитися до Топ 10 з піснею "Walking To New Orleans". 1963-го артист перейшов працювати на "ABC-Paramount", де почав записувати композиції Хенка Вільямса ("Jambalaya (On The Bayou)", "You Win Again") та давні стандарти типу "Red Sails In The Sunset" (до речі, ця річ стала його останнім попаданням у Топ 40). Однак незабаром почалося "британське вторгнення", що змінило музичні смаки і витіснило Фетса Доміно з чартів. Тим не менш, аж до початку 70-х музикант регулярно записувався (пізніше це явище стало спорадичним) і був затребуваним концертним виконавцем, а такі гіганти, як "Beatles", визнавали його вплив. Наприклад, пісня "Lady Madonna" була написана Полом МакКартні у "доміношному" стилі, а коли Фетс виконав на неї кавер, тознову повернувся в чарти (щоправда вже на сотому місці).
У 80-х роках Доміно вирішив повністю зав'язати з гастролями і щільно окопав у своєму улюбленому Новому Орлеані, хоча його платівки продовжували виходити. Заслуги Фетса були відзначені запровадженням його у Зал Слави Рок-н-Ролла у 1986 році.