Федоров Святослав Миколайович
Федорів Святослав Миколайович, революціонер у галузі офтальмології, академік АМН, батько-засновник Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Мікрохірургія ока» (МНТК). Завдяки Федорову розвиток офтальмохірургії набув в Україні якісно нового рівня. У лікування катаракти їм було впроваджено методику імплантації штучного кришталика замість помутнілого, хворого.
Наприкінці 1938 року трапилося лихо: отця Святослава репресували, і він мав відсидіти в таборах 17 років. Одинадцятирічний хлопчик залишився удвох із матір'ю-домогосподаркою. Ох, і незавидним було становище сім'ї ворога народу!
Почалась війна. Жили вони з матір'ю у Новочеркаську. Довелося евакуюватися до Вірменії, Цахкадзор. 1943 року, коли Святославу йшов сімнадцятий, вирішив він із приятелем подати заяву до артилерійського училища. Поїхали до Єревану. Вступили. Провчившись рік, раптом вирішив, що краще літати. Перевели його до льотного, в Ростов-на-Дону.
Третій рік тривала Велика Вітчизняна війна. Святослав рвався на фронт, хотілося воювати. Однак замість фронту після двох років навчання його комісували визнали непридатним для служби в армії. Цього дня молодий курсант поспішав, боявся не встигнути на заняття і погнався за трамваєм, який набирав швидкість. Здавалося, він уже скочив на підніжку, схопився за поручень, але… Трапень, трамвай, захопивши його ліву ступню, розплющив її. Отямився вже у шпиталі. Лікарі вирішили: ампутувати ступню і для перестрахування — нижню третину гомілки.
1954 року випустили на волю батька. Народилася дочка Ірина, майбутній офтальмохірург, кандидат медичних наук. Навчання заочно в ординатурі свого рідного інституту давалося Федорову нелегко, часу не вистачало. У 1958 році він захищає кандидатську дисертацію «Зміни уоку при пухлини мозку», а через вісім років докторську (1966). Треба сказати, що над характері Федорова займатися рутинної роботою, просто лікувати; його завжди тягло до великих звершень, до занять передовою наукою. Він дізнався, що у місті Чебоксари у філії Московського НДІ очних хвороб ім. Гельмгольця ведуться дослідження катаракти. Після його запиту запропонували приїхати.
Ідеї не народжуються із повітря. Як би не був талановитий вчений, він не зможе відкрити нічого видатного, якщо цьому відкриття не передуватиме великий досвід, не тільки його особистий досвід, а й досвід інших вчених та експертів. Якось Федорову на очі потрапив журнал «Вісник офтальмології», в якому критикували модне на Заході захоплення штучними кришталиками із пластмаси. 1949 року англійський окуліст Гарольд Рідлі вперше замінив каламутний кришталик катаракти на штучний — із пластмасової лінзи поліметилметакрилату. На якийсь час це забулося через ускладнення. Але невдовзі до цього повернулися англієць Чойс, голландець Бінк Хорст, іспанець Барракер та інші офтальмологи. 1960 року і в нашій країні була спроба імплантації штучного кришталика. Її здійснив радянський хірург, відомий вже на той час офтальмолог М.М. Краснов. Але невдовзі він відмовився від таких операцій — перший досвід закінчився невдачею.
Святослав Миколайович почав вести пошук умільця, який виготовив би потрібної прозорості лінзу. Незабаром такий знайшовся на Чебоксарському агрегатному заводі. То був Семен Якович Мільман — технолог-лікальник. Через три тижні «Лівша» зробив крихітний прозорий кришталик. Незабаром Святослав Миколайович уперше в нашій країні імплантував штучний кришталик 10-річній дівчинці Олені Петровій, яка мала вроджену катаракту на обох очах. Правим вона нічого не бачила.Після імплантації кришталика на одному оці вона почала добре бачити. Звісно, цій операції передували великі дослідження.
1967 року Святослав Федоров переїжджає до Москви. Тут Всеукраїнське товариство сліпих виділило йому на будівництво МНТК кілька мільйонів карбованців. Гроші не зникли даремно. Видатні результати були отримані Федоровим у вирішенні проблеми заміни помутнілого кришталика пластмасовим. Їм запропоновано оригінальну модель штучного кришталика, що лежить в основі понад 30 тисяч успішних операцій, виконаних у нашій країні. Федоровим створено новий тип легких інтраокулярних лінз, що відрізняються великою пластичністю. Важливе значення при лікуванні важких іноперабельних хворих на біль має розроблена ним модель штучної рогівки.
З ім'ям професора Федорова пов'язаний новий унікальний напрямок офтальмології — рефракційна хірургія. Ним розроблено комплекс хірургічних методів із профілактики прогресування короткозорості, астигматизму, далекозорості, розроблено спеціальний хірургічний інструментарій для проведення цих операцій.
Вперше в нашій країні Федоров застосував неконсервовану донорську рогівку при наскрізній кератопластикі та вдосконалив відповідну хірургічну техніку, що дало змогу покращити результати навіть у тій групі хворих, які раніше вважалися неоперабельними. В області лазерної хірургії Федоровим запропоновано новий спосіб лікування тромбозів вен сітківки, лікування вторинних катаракт, глаукоми. Розроблено нові способи лікування діабетичної ретинопатії комбінованим впливом низьких температур та лазеркоагуляції. Федоров розробив та створив автоматизований операційний блок. Такий тип «конвеєрної» хірургії», заснованої на поетапному поділі операцій,збільшив у 10 разів кількість операцій, що проводяться одним хірургом, та підвищив якість їх проведення.
Святослава Миколайовича Федорова поховали на сільському цвинтарі села Різдво-Суворове Митищинського району, за 60 км від Москви. Вибір місця був не випадковим. Академік Федоров самозабутньо любив Підмосков'я і поруч із селом заклав величезний оздоровчий комплекс МНТК. У 1989 році за його ініціативою та коштом МНТК у селі Різдвяно-Суворове було відновлено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. У цьому селі знаходився маєток батька Олександра Васильовича Суворова, і тут знаходиться могила батька великого полководця.