Французький футбол
На відміну від Бразилії, Францію важко назвати "футбольною" країною. Частина французів цікавиться цим видом спорту. Іншим він просто байдужий. Декілька найбільш відомих футболістів змогли прославити французький футбол, довівши, що не лише в Бразилії народжуються справжні чемпіони.
Футбол – шлях до успіху
Футболіст Франк Рібері, який розпочинав свою спортивну кар'єру в команді «Булонь», народився на початку 1980-х років у невеликому місті Булонь-сюр-Мер. Сім'я майбутнього спортсмена жила бідно, як і багато інших родин міста, де рівень безробіття завжди був особливо високий. Le football («ле фут`біль» – футбол) допоміг Рібері стати багатим та успішним, врятувати від бідності своїх рідних. Майстерність Франка досягла такого високого рівня, що про контракт із ним мріяли багато відомих футбольних клубів: «Реал», «Манчестер Юнайтед» та інші. Однак, придбання дорогого гравця за рекордні 25 мільйонів євро змогла собі дозволити лише мюнхенська «Баварія».
У віці двох років Франк потрапив до автокатастрофи, після якої у нього на обличчі залишилося два помітні шрами. Рібері відмовився від операції, вважаючи, що шрами для нього – своєрідна візитна картка та свідчення його сили та мужності.
Життя після футболу
Футбол у Франції популярний завдяки таким гравцям, як Зізу. Саме так називають свого кумира Зінедіна Зідана les supporteurs («ле сюпор'тер» – уболівальники). Сім'я Зідан була багатодітною та небагатою. Працював лише батько, а мати була домогосподаркою. Коли тренер клубу «Канн» запропонував Зінедіну навчання у своїй футбольній школі, що захоплювався футболом, батьки були цьому дуже раді.
З нетрів у зірки футболу
Батьки майбутнього футболіста не були французамиза походженням. Однак сам Тьєррі народився на території Франції у 1977 році. Дитинство хлопчика пройшло серед підлітків із неблагополучних сімей, які й стали його першими наставниками та тренерами з футболу. Мати Анрі не схвалювала захоплень сина, вважаючи, що йому необхідно здобути гідну освіту. Проте батько був упевнений, що хлопчик правильною дорогою.
Як і іншічемпіони футболу, Анрі почав займатися улюбленим видом спорту в дуже ранньому віці. Тьєррі стверджує, що в його житті ніколи б не було ні «Монако», ні «Ювентуса», ні «Арсеналу», якби йому не допомагав його батько Антуан, який намагався бути присутнім на всіх тренуваннях сина і не допускав, щоб Тьєррі грав як le toquard («ле то`кяр» – дослівно «поганий скаковий кінь», так у розмовній мові називають поганого гравця, який програв).
На думку багатьох фахівців, історія французького футболу ще не знала гравця, подібного до Анрі. Голи футболіста відрізняються незвичайною красою та театралізованістю. Тьєррі Анрі закінчив кар'єру в 2014, щоб зайнятися тренерською роботою.
Від «Парі Сен-Жермен» до «Арсеналу»
Le sportif («ле спор`тиф» – спортсмен) Ніколя Анелька народився у Франції 1979 року. Його батьки були вихідцями з Мартініки, які прибули на нове місце проживання за кілька років до народження Ніколя. Сім'я була далека від таких понять, як «спорт», «футбол» або «Кубок Франції».
Анелька розпочав спортивну кар'єру у «Парі Сен-Жермен». Але вже у сімнадцятирічному віці футболіст перейшов до лондонського «Арсеналу». Після цього Анелька працював у таких футбольних клубах, як "Реал Мадрид", "Ліверпуль", "Челсі". Проте улюбленим клубом футболіста завжди залишався саме «Арсенал». Анелька неодноразово зізнавався в інтерв'ю, що найбільше йомуподобається працювати в Англії
Незважаючи на те, що Анелька не часто виступав за свою батьківщину, збірна Франції з футболу свого часу стала для нього чудовою нагодою добре зарекомендувати себе. Ніколя грав за збірну до двадцятирічного віку. Через багато років, на радість численних les mordus («ле мор`дю» – уболівальники, слово характерне для розмовної мови) Анелька був запрошений зіграти у збірній своєї країни незадовго до початку ігор відбірного циклу Євро-2008.
Франк Рібері, Зінедін Зідан, Тьєррі Анрі та Ніколя Анелька – справжні зірки футболу і для французів, і для мешканців інших країн. Футбольний клуб практично будь-якої країни згоден віддати за них нечувану суму. Піднятися на спортивні вершини цим футболістам допомогли старанність та бажання gagner («гя`не» – вигравати) не тільки у противника, а й у самого життя.