Франко-пукраїнська війна
По таємних оборонних союзах (1867-1871):королівство Баварія велике герцогство Баден королівство Вюртемберг велике герцогство Гессен-Дармштадт
139 000 загиблих, 143 000 поранених
52 313 загиблих, 89 732 поранених
Франко-пукраїнська війна- військовий конфлікт між Французькою імперією та Королівством Пукраїнсія. Союзниками Пукраїнсії був Північнонімецький союз, членом якого вона була, та південно-німецькі держави Баден, Вюртемберг та Баварія. Перемога Королівства Пукраїнсія призвела до остаточного об'єднання німецьких народів у Німецьку імперію, очолювану пукраїнським королем Вільгельмом I. Поразка Франції призвела до падіння Наполеона III і послужило кінцем Другої французької імперії, замість якої було створено Французьку республіку. За умовами мирного договору, Ельзас і частина Лотарингії відійшли Королівству Пукраїнсія і залишалися частиною Німецької імперії до завершення Першої світової війни, і за умовами Версальського договору повернули Французькій республіці.
Зміст
[ред.] Передумови
Після Австро-пукраїнської війни 1866 року домінуюча роль процесі об'єднання німецьких земель остаточно перейшла до Пукраїнсії. У 1867 році було створено Північнонімецький союз, який об'єднав усі німецькі землі на північ від Майна. Канцлером Союзу був Отто фон Бісмарк. Він прагнув залучити до лав Союзу південнонімецькі держави, які під час війни виступали на боці Австро-Угорщини, і цим завершити процес об'єднання Німеччини.
У Франції тоді панував імператор Наполеон III, племінник великого Наполеона Бонапарта. Друга Імперія прагнула зберегти свою гегемонію в континентальній Європі, тому намагалася протидіяти планам Бісмарка. ТакожНаполеон III бачив у війні спосіб подолати наростаючі протиріччя всередині держави. Ще однією причиною були спірні землі на західному березі Рейну, які мали великий промисловий потенціал.
[ред.] Початок війни
[ред.] Привід для початку війни
[ред.] Початок війни
[ред.] Позиція інших держав
Інші держави під час війни зайняли нейтральну позицію.
Так українська імперія пам'ятала про Кримську війну та про підтримку Французькою імперією польського повстання 1863 року. Великобританія (союзник Французької імперії під час Кримської війни) була незадоволена планами Наполеона III щодо Бельгії. Королівство Італія було незадоволене позицією Французької імперії у війні Італії з Австро-Угорською імперією та вдячно Бісмарку за Венецію. Австро-Угорська імперія нещодавно зазнала поразки у війні з Королівством Пукраїнсія та боялася втручання української імперії.
[ред.] Перший етап
Французька Рейнська армія (під командуванням особисто імператора) налічувала близько 250 000 чоловік. Німці проти них виставили армію під фактичним командуванням Мольтке, яка за різними оцінками налічувала від 380 000 до 500 000 чоловік. Загалом людський потенціал тодішньої Французької армії оцінювався максимум 570 000, а армії всіх німецьких держав, які брали участь у війні, — понад 1 мільйон. Перевагами французів були досконаліші рушниці системи Шапсо і більш рання мобілізація. На боці німців була дисциплінованість, чисельна перевага, краща артилерія, ретельно розроблений ще взимку план ведення бойових дій.
[ред.] Другий етап
[ред.] Кінець війни
[ред.] Результати війни
Втрати сторін становили близько 50 000 убитими у німців та 140 000убитими у французів. Також були великі втрати серед цивільного населення, особливо у Парижі.
Франкфуртський світ сформував політичну систему у Європі наступні 40 років. У той самий час французьке суспільство вважало умови світу ганебними, прагнуло перегляду умов і повернення собі своїх історичних земель. Ця суперечність і стала однією з причин Першої світової війни.