Гаряче Хачі
Чому хачі їдуть до Москви
На рахунок толерантності та свята курбан байрам
Толерастам
Моє "Бірюльово" з дагестанцями (Блог ієрея Святослава Шевченка)
По-моєму вже писав колись про цю подію у своєму блозі. Але зараз згадати це дуже до речі. Армійське життя - це законсервована мікромодель світу, що залишився за високими огорожами. Служив я у Сковородинському прикордонному загоні.
Так от одного разу в нашому гарнізоні теж був подібний бунт, подібний до бірюлівського. Мене тоді перевели з Комендантської роти до Саперної, де було багато дагестанців. Настав день зарплати. "Даги" по одному запрошували українських військовослужбовців до туалету. Запросили й мене. У мене в "саперах" нікого знайомих, але я твердо вирішив, що не віддам жодної копійки, щоб не сталося. Налаштовував себе всіляко. Навіть морально готувався отримувати з мордасів.
Завели мене до туалету. Почалися розмови - спочатку погрози, потім розлучення на гниль, аля "пацанам треба передачу на кичу". Бити не наважилися - таки я великий хлопець, та й відповідав без тремтіння в голосі (хоча чого там приховувати - страшно було). Розмова затягувалася. і на користь дітей гір. Тоді я вирішив позбавити їх і себе можливої неприємної розв'язки. Загалом, за кілька хвилин я бурем вийшов крізь ряди дагестанців. Чекав отримати удари ззаду, навіть внутрішньо стиснувся, але Бог милував.
Вийшов надвір, сів на лавку і нервово закурив. Адже я мав ще служити з ними більше року. Раптом хтось гукнув мене, мовляв, там наші амурські за тебе піднялися. На майданчику саперної роти у повному складі галделу Комендантська рота, що складалася здебільшого з амурчан - навпроти них нервували дагестанці. Лідера, який поведе воїнів в атаку, з мене того дня невийшло. Нас розігнали "діди". Але після цього в саперці дагестанці стали мене поважати. Тому що за мною була сила.
Так ось про що це я? Про нашу з вами, браття слов'яни, роз'єднаність. Сьогодні я із теплом згадую той момент, коли за мене заступилися мої земляки. А знаєте, чому вони заступилися? А тому що був такий капітан Ахромєєв (що пройшов локальні військові конфлікти), який навчав нас, "комендантів", бути згуртованими та допомагати один одному. Наприклад, у нас була така команда дневального: "даги!" Ми кидали всі свої справи і прямували до виходу – усі 50 осіб. Хапали чужинця за руки та за ноги – і викидали за двері. Нас вони боялися. А ось в інших ротах промишляли банальним рекетом. Дякую тобі, капітане!
І якщо ми у громадському транспорті, на ринках та парковках, на вулицях наших міст хоч би спробуємо підтримати наших співвітчизників, то нас почнуть поважати. А ось виховувати це почуття ліктя в людині потрібно з дитинства на ідеалах великих полководців свв. князів Олександра Невського і Дмитра Донського, Суворова, Ушакова. Тож національна ідея – вона на поверхні. Дай небо її розглянути нашій владі.
У світлі подій, що вже почалися,
А чи знаєте Ви, що обіцяла влада?
Не пробачимо http://pikabu.ru/story/_1624373
У Сибіру добре.
Знаєте, що найстрашніше?
У зв'язку з подіями у Бірюльово згадалося.
Вчора я розбирав старі газети та листівки і побачив це диво. Москвичі оцінять
Оберіг для себе та рідних.
Мусульмани
Встановили особу вбивці Євгена Щербакова у Бірюльова!
МОСКВА, 15 жовт - РІА Новини. Поліція встановила уродженця Азербайджану, можливо, причетного до вбивства ЄгораЩербакова, повідомив РІА «Новости» у вівторок представник прес-служби столичного главку МВС. "Це уродженець Азербайджану 1982 року народження Орхан Зейналов Захіт Огли", - сказав співрозмовник агентства.
РІА Новини http://ria.ru/incidents/20131015/970096085.html?utm_source=fb1#ixzz2hm93Ax63
Курбан-байран.. по 1 каналу? змі ти ебанулось?!
По-моєму, це очевидно
Про хачу, звичайно
Корінний мешканець Бірюльова про те, чому вчора почалися погроми.
Вчора спочатку вся Москва, потім вся Україна, а за ними і весь світ дізнався про мій рідний район Бірюльово. Багато хто дивується ситуації, звідки стільки злості та ненависті?
Відповідь на це питання я постараюся розкласти по поличках.
Отже, почнемо із самого початку.
Район Бірюльово-Західне спочатку заселявся звичайними роботягами — робітниками заводу ЗІЛ та інших підприємств. Крім цього, район частково заселений "лімітою" - людьми з провінційних міст, залученими до Москви як робоча сила на великі промислові підприємства. Район ізольований від решти Москви залізничними шляхами павелецького та курського вокзалів. Є всього 2 виїзди з району: на МКАД та на Варшавське шосе. Нещодавно відкрили третій виїзд через вулицю Подільських курсантів. Ідеальне місце для організації гетто.
У 90-ті в промзоні, розташованій в безпосередній близькості з Бірюльово, став розгортатися бізнес — відкрився Покровський ринок і плодоовочева база. Як відомо, ринок та база поряд із житловим районом — це джерело підвищеної концентрації різного виду зброду. А оскільки торгівлею у нас займаються кавказці, то й зброд цей теж кавказький.
У ті часи кавказці, які працюють на цих ринках і базі, жили або там, де торгують, абовинаймали квартири в найближчих до ринку будинках у Бірюльові.
Після розвалу ЗІЛу та інших великих підприємств, на яких працювала переважна більшість жителів, місцеві залишилися біля розбитого корита, бо нічого, окрім стояння за верстатом, просто не вміли. Хтось перепрофілювався, знайшов собі роботу. Хтось не витримав і спився. Хтось звалив із цього району. Хтось лишився і перебивався як може. Потроху квартири звільнялися, кількість квартир, що здаються, зростала, але так як район далеко не найпрестижніший і зручний для проживання, то квартирантів з-поміж українських було знайти неможливо. Тому хтось став здавати квартири кавказцям, хтось здавав через агенції і навіть не знав, що замість українців у їхній квартирі тепер мешкають кавказці. А зі зростанням кількості кавказців у районі почала активно зростати злочинність. Спочатку потроху — пограбування, розбої. Потім розбирання, викинуті у вікна боржники, зарізані вночі місцеві, стрілянина та поножовщина щодня тощо.
У зв'язку з небезпекою, що виросла, місцеві стали звалювати активніше. І ось, коло замкнулося — більше кавказців, вища злочинність, менша за місцевих, більше кавказців тощо. Але звалити можуть не всі. Найбідніші й наполегливіші залишилися.
Природно, що це місцеві жителі пов'язували з наявністю під боком Покровського ринку та плодоовочевої бази. І активно домагалися закриття та переїзду цих з території району, а ще краще взагалі з території Москви.
У нульовий ринок, який став просто епіцентром криміногенності, закрили. На якийсь час місцеві жителі зітхнули з полегшенням. Але за законом сполучених судин десь убуло, десь прибуло. Уся шваль з ринку переїхала на базу і стала там активно розмножуватися.
Місцеві жителі знову почали стукати владі, мовляв, заберіть цюклоаку. І всі ці роки їх просто надсилали.
Додайте до цього той факт, що тоді начальником місцевого відділення міліції був азер, який кришував весь бізнес у районі.
А ситуація тим часом розпалювалася: я можу вас запевнити, що візьми абсолютно будь-якого мешканця Бірюлева, він розповість як мінімум кілька історій про себе, своїх рідних чи знайомих, як вони постраждали від цих кавказців: зґвалтування, грабежі, розбої, побиття, вбивства. І частка розкритих місцевою міліцією справ незначна. Принаймні ні мені, ні комусь із моїх друзів та знайомих невідомо жодного випадку розкриття злочинів проти них чи їхніх рідних/знайомих. Про звичайні приставання я навіть не говорю, з цим стикалася кожна жінка, а тим більше дівчина в районі.
Особисто про себе можу сказати таке: мою подругу, якій тоді було 12 років, зґвалтував хач, мого друга побили битами і пограбували хачі, мою сусідку 85 років збили з ніг і вкрали сумки хачі, а менти, що приїхали на виклик, ще й вкрали з паспорти залишені там бабусі гроші.
Хочу окремо відзначити, що наприкінці 90-х ми, після зґвалтування моєї 12-річної подруги кавказцем, після бездіяльності міліції, самі (14-16-річні пацани) збирали групи з пошуку цього виродка. Група злісної молоді у 150 рил на вулицях – це небезпечно. Мабуть, так подумали менти та кавказці. Тому частину з нас пов'язали менти, а частину, що залишилася, побили залізними прутами кавказці.
Це свавілля та відсутність захисту від органів правопорядку місцеві ковтали, давилися, але ковтали. І вся ця злість на ментів та на кавказців глибоко засіла всередині місцевих жителів, як стиснута пружина.
За ці роки кількість кавказців, а тепер ще й таджиків, зростала, зростала, і тепер, щоб знайти на українському районі, треба сильно постаратися.Це не перебільшення, зайдіть у яндекс-панорами, подивіться панорами району. А краще, коли все вщухне, самі поїдьте подивитися.
українці або звалили, або сидять по норах, бо на вулиці просто небезпечно.
Вся ця злість і ненависть до продажних ментів і кавказців збиралася навіть не рік, не п'ять, а десятиліттями. Місцеві відкрито ненавидять кавказців та ментів. І влада це спровокувала сама. Як своєю політикою толерантності, так і своєю продажністю. Головне – бізнес. А люди – витратний матеріал.
Недавнє вбивство спустило ці пружини. Люди вибухнули. Люди все життя страждали від цієї бази і тепер звинувачують у всіх гріхах лише її. Я знаю, що база як така тут ні до чого. Але й людей я чудово розумію.
Заради справедливості хочу сказати, що пограбування, вбивства та зґвалтування відбуваються в Бірюльово щодня, але тепер до ментів за допомогою просто не звертаються, бо немає сенсу взагалі. Вони у Бірюльово не для захисту місцевих людей сидять, а для захисту свого бізнесу. А бізнес у них ведеться разом із кавказцями.
Чому саме випадок Єгора Щербакова спровокував бунт? Просто він набув широкого розголосу. І якщо про щоденні злочини знає лише вузьке коло осіб, то про цей випадок дізнався весь район та згадав усі свої проблеми, усі свої образи.