Generation П – читати онлайн безкоштовно

Generation «П»ПАМ'ЯТІ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ

Покоління «П»I'm sentimental, if you know what i mean;

I love the country but і can't stand the scene.

And I'm neither left or right.

I'm just staying home tonight,

Getting lost in that hopeless little screen[1]. Leonard Cohen

Колись в Україні і справді жило безжурне юне покоління, яке посміхнулося літу, морю та сонцю – і обрало «Пепсі».

Наразі вже важко встановити, чому це сталося. Напевно, справа була не лише у чудових смакових якостях цього напою. І не в кофеїні, який змушує дітлахів постійно вимагати нової дози, з дитинства надійно вводячи їх у кокаїновий фарватер. І навіть не в банальному хабарі – хочеться вірити, що партійний бюрократ, від якого залежало укладення контракту, просто взяв і полюбив цю темну міхурну рідину всіма часами своєї душі, що зневірилася в комунізмі.

Найімовірніше, причина була в тому, що ідеологи СРСР вважали, що істина буває лише одна. Тому у покоління «П» насправді не було жодного вибору, і діти радянських сімдесятих обирали «Пепсі» так само, як їхні батьки обирали Брежнєва.

Як би там не було, ці діти, лежачи влітку на морському березі, довго дивилися на безхмарний синій горизонт, пили теплу пепсі-колу, розлиту в скляні пляшки в місті Новоросійську, і мріяли про те, що колись далекий заборонений світ з тією сторони моря увійде до їхнього життя.

Якщо вдуматись, уже тоді можна було зрозуміти, що справа не в пепсі-колі, а в грошах, з якими вона прямо зв'язувалася. До цього висновку приводили, по-перше, класична асоціація фрейдистська, обумовлена ​​кольором продукту; по-друге, логічне

---