Генетична мутація ракових клітин призводить до розвитку агресивних форм злоякісних утворень, стійких до хіміотерапії.
Що змушує хворобу раку одного пацієнта бути агресивнішою, ніж у іншого? Чому в деяких людей рак виявляє стійкість до курсів хіміотерапії? Генетична мутація білка MAD2 може допомогти дати відповідь на ці питання.
Ще в 1996 році доктор Роберт Бенезра і Йонг Лі ідентифікували ген MAD2, як клас білків (протеїнів), що відповідають за деякі функції поділу і відпочкування новонароджених ракових клітин від маткової клітини. Вони гарантують рівномірний розподіл хромосом до двох дочірніх клітин протягом процесу клітинного поділу. Втрата цього механізму нормального поділу призводить до нестійких форм, у яких цілі ланцюжки хромосом можуть бути загублені або додані зайві. Онкологічні утворення, які показують цей тип нестійкості хромосом, зазвичай агресивніші і мають невизначений прогноз щодо перспективи подальшого життя пацієнта. Кореляції між нестійкістю хромосом та втратою MAD2 були ідентифіковані на людських ракових клітинах товстої кишки. Однак раніше не було жодних доказів, що є зв'язок між цими явищами. Тепер вчені знають, що втрата MAD2 на материнських ракових клітинах створює нестійкість хромосомного набору для новонароджених ракових клітин.
Наприклад, миші з відсутністю гена MAD2 гинуть ще під час ембріонального розвитку. Навіть одна копія гена MAD2 призвела до розвитку раку мишей. Унікально, те, що ця мутація призвела до розвитку раку легень у мишей, незважаючи на факт, що ця хвороба надзвичайно рідкісна у них. Чому це позначилося на тканині легень поки невідомо, але це показує, що MAD2 бере участь у розвитку раку.
Думки низки інших фахівців у цій галузі на результати цього дослідження говорять про інші принципові можливості,які дозволяють пояснити причини ефективності лікування раку в одних та неефективності, а часом навіть і негативних ефектів хіміотерапії в інших.
Зокрема, в одного пацієнта, хворого на рак, спостерігаються, наприклад, нестійкі та схильні до мутацій (через слабкість гена MAD2) ракові клітини певного типу, а іншого та сама форма раку, але зі стійкими формами. Таким чином, лікування хіміотерапією для першого пацієнта, швидше за все, не дасть жодного ефекту зі знищення пухлини або уповільнення її зростання, а може навіть викликати прискорену реакцію подальшої прогресії раку. У той же час, у іншого пацієнта курс хіміотерапії може дати позитивний ефект і навіть призвести до одужання.
Остання обставина зустрічається дуже рідко, що може говорити про те, що у більшості людей, хворих на рак, спостерігається нестабільні форми ракових клітин, впливати на які в комплексі, різними видами терапій часом просто неможливо. Нестабільні форми існують, мабуть, через основні чинники, які стають причинами, що послужили розвитку онкологічних захворювань. Як правило, це канцерогени та отрути, якими сучасна цивілізація труїть себе. Тобто, ракові клітини самі зазнають постійних мутацій, подібно до того, як і здорові клітини переростають через мутації в злоякісні.
Ймовірно, з цієї ж причини, досі не знайдено рішення для боротьби з цим смертельним захворюванням, яке стоїть на другому місці як основна причина смерті після серцево-судинних захворювань.