Гіперглікемія новонароджених
Критерієм гіперглікемії є рівень глюкози крові більше 6,5 ммоль/л натще і більше 8,9 ммоль/л у будь-який час незалежно від їди та проведення інфузійної терапії.
Найчастішими причинами гіперглікемії є надлишкові вливання концентрованих розчинів глюкози, низька маса тіла при народженні, асфіксія, тяжкі ураження ЦНС, інфекції, лікування еуфіліном. Рідкісною причиною гіперглікемії може бути неонатальний цукровий діабет.
Клінічна картина.
Клінічно відзначається відсутність збільшення маси тіла або її негативна динаміка (за рахунок посиленого глюконеогенезу та ліполізу), занепокоєння, спрага на тлі нормального або зниженого апетиту, глюкозурія, поліурія (осмотичний діурез), швидко наростає ексікоз, ознаки метаболічного ацидозу. При тривалій гіперглікемії в області сідниць, внутрішньої поверхні стегон з'являються попрілості, у дівчаток відзначаються вульвіти, а у хлопчиків – баланопостити. Виявляється збільшення печінки.
Лікування гіперглікемії починають із зменшення концентрації та швидкості введення розчинів глюкози. При завзятій гіперглікемії показано застосування інсуліну короткої дії (Актрапід НМ, Інсуман Рапід – інсулін людський; Інсулін С, Іллетин II регулярний, Актрапід МС – інсулін тваринний) у дозі 0,01–0,1 ОД/кг · год внутрішньовенно мікроструминно дітей підшкірно – 0,01–0,1 ОД/кг кожні 1–4 год.
Доза препарату є оптимальною при рівні глюкози в крові 3,5–9,0 ммоль/л. Інсулін вводиться на мінімальному обсязі 0,9% фізіологічного розчину (0,1мл) або 5% розчину глюкози. Через 1–3 діб від початку інсулінотерапії у дітей з масою понад 2000 г переходять на більш рідкісні підшкірні ін'єкції інсуліну в загальній добовій дозі 0,3–0,5 ОД/кг. Доцільне годування дітей грудним молоком; 1 флаконпрепарату містить 100 ОД інсуліну – 1 мл.