Гордість
Чоловік-Аполлон, який звик до того, що він - усіма улюблений і обласканий хлопчик, який завжди й у всьому досягав успіхів, легко може переоцінити свої здібності, що нерідко веде до плачевних результатів. Його зарозумілість роздмухується надмірно: він ототожнює себе з богом і забуває, що є лише людиною. Такий чоловік може втілити у своєму житті міф про сина Аполлона, Фаетона.
Одного разу мати сказала Фаетону, що він син Аполлона. Юнак почав хвалитися цим, але йому ніхто не вірив. Щоб довести своє походження, фаетон вирушив на пошуки батька. Аполлон визнав своє батьківство і як додаткове підтвердження дав Фаетону непорушну обіцянку виконати будь-яке його прохання. Фаетон попросив дозволити йому протягом одного дня керувати сонячною колісницею.
* У грецькій міфології Фаетон був сином більш давнього доолімпійського сонячного божества - Геліоса та німфи Климени. Щоб довести своє походження від Геліоса, Фаетон взявся керувати його колісницею, не зміг впоратися з упряжкою і мало не занапастив Землю в страшному полум'ї Сонця, що наблизилося. (Див.: Енциклопедія "Міфи народів світу".) -Прим. ред.
На світанку Фаетон одягнув батьківську корону сонця і виліз на колісницю. Могутні коні, почувши на поводях незнайому і недосвідчену руку, відхилилися від звичайного шляху, яким слідує сонце. Фаетону не вистачило ні сил, ні вміння, щоб керувати бігом норовливих коней, і розпечені сонячні промені обпалили землю. Збитки були б ще більшими, якби Зевс не вразив Фаетона ударом блискавки. Весь наступний день Аполлон оплакував сина і не вивів сонце на небо. Лише через добу світило знову пройшло по небосхилу своїм звичайним курсом.
На сучасному психологічному жаргоні припущення Фаетона, що можеКерувати колісницею Аполлона, називають "самонадіяльністю" (2) (egotrip). Воно шкодить іншим людям і веде до падіння самої людини. Ця схильність також нерідко проявляється у скромніших масштабах.