Хитрощі нафсу
Хитрощі нефсу. Секрет порівняння себе з іншими
Змалку дбайливі дорослі подразнюють дітей, порівнюючи їх із ровесниками: «дивися, як вона допомагає своїй мамі, а ти…», «а їхній син сам виконує домашні завдання на відміну від деяких…» тощо. І хоча дорослі керуються добрими намірами, результат не завжди буває позитивним: часто замість почуття суперництва і прагнення до успіху, дитина відчуває неповноцінність і невпевненість у собі, з яким потім слідує за життям. Мені згадуються слова Абдуллаха ібн Мас'уда, нехай буде задоволений ним Аллах: «Скільки тих, хто бажає отримати блага (своїми діями), але не отримує його». Тому що людина, яка прагне доброго, повинна і засоби вибирати відповідні – благі.
Звичка порівнювати себе з іншими – напевно, це є природним явищем для «homo populis». Але в залежності від певних умов вона може грати як негативну, так і позитивну роль у світосприйнятті та поведінці віруючого. Розглянемо секрети порівняння, які «деструктують» віруючого, знижують його мотивацію, а також секрети порівняння, що наводять внутрішній світ у гармонію та надають сил для подальшого розвитку.
Порівняння за критерієм релігійності
1. Порівняння з тим, хто «краще»
Шлях, яким людина йде, визначається його кінцевою метою. Подібно до цього і люди, яких він ставить собі за приклад, визначають характер його дій та мислення. У скоєнні релігійних справ віруючий повинен звертатися до тих, хто досяг успіху в релігії більше за нього: це праведні вчені, сподвижники, і, звичайно, найкращий приклад для всього людства - Пророк Мухаммад, нехай благословить його Аллах і вітає. Однак метаідучого – не стати вищим за тих, кому він наслідує, а досягнення щирості в поклонінні Аллаху, прагнення Його достатку. Порівняння з тими, хто найкраще, дозволяє людині невпинно рухатися вперед, підвищує мотивацію на добрі справи. Всевишній Аллах говорить у Корані:
«Кібла, до якої ми звернули тебе, – твоя Кібла та Кібла твоєї громади. У кожної громади своя Кібла, куди вона звертається під час молитви відповідно до своєї релігії. У цьому немає переваги.Намагайтеся обігнати один одного у добрих справах, і Аллах віддасть вам за це. Де б ви не були, Аллах збере вас усіх у День воскресіння. Воістину, Аллах над кожною річчю потужний - над смертю і над воскресінням!
Подібне порівняння – це частина позитивного настрою віруючого, його внутрішній заклик до працьовитості та радість наближення до Аллаха. Всевишній Аллах говорить про Своїх відданих рабів:
«Улюбленим з усього, що б (ні справи) раб Мій у прагненні наблизитися до Мене, є те, що Я поставив йому в обов'язок, і буде раб Мій намагатися наблизитися до Мене, роблячи більше належного, доки я не полюблю Його. Коли ж Я полюблю його, то стану його слухом, за допомогою якого він чутиме, і його зором, за допомогою якого він бачитиме, і його рукою, якою він буде хапати, і його ногою, за допомогою якої він ходитиме, і якщо він попросить Мене (про що-небудь), Я обов'язково дарую йому (це), а якщо він звернеться до Мене по захист, Я обов'язково захищу його»[1]
2.Порівняння з тим, хто «гірший»
Порівняння своїх справ із справами тих, хто менш старанний, згубний для віруючого. Тому що це – шлях до самовдоволення. Самовдоволення, гордість, зарозумілість – це ті риси, які можуть навіть найстарішого скинути в яму гніву Аллаха. Один приклад такогоприниження нам уже відомий.
Зі свого «архіву» я наведу інший приклад, розповідь однієї молодої людини про його досвід, який може послужити повчанням для інших:
«У роки юності я захопився читанням релігійних книг. Я був дуже вражений новими знаннями і намагався, щоб ці знання виявлялися у справах. Я молився ночами, я постив, згадував Аллаха. Разом з тим, я почав дедалі більше прагнути самотності. Я відчував, що чим щирішим поклоняюся, тим більше віддаляюся від людей серцем. Я міг плачу розкаятися в гріхах, і щиро прагнути Аллаха. Але мої стосунки з людьми були холодними, байдужими. Я дивувався, як це може бути? Адже пророк Мухаммад, нехай благословить його Аллах і вітає, був дуже побожним, щирим, але він все ж таки був близький людям, милосердний до них. Коли я запитував себе, чому я не люблю людей, я чув відмовки, що вони не такі вірні Аллаху, що вони не прагнуть благочестя. Але ці відмовки не влаштовували мене. Я знав, що щось роблю неправильно, але не міг зрозуміти, що саме. Тому що в справах я був старанний і благочестивий, але в серці було роздратування і холод до людей. Мій період релігійності щоразу закінчувався великим гріхом, який я робив після довгого поклоніння. Потім я каявся і знову йшов тим же колом. Я ніколи не розповідав про ті справи, які я роблю заради Аллаха, як я молюся, як я пощуся і т.д. Це давало мені певність, що я не роблю це для показухи.
З милості Аллаха я зрозумів свою помилку. Я зрозумів, що був хворий на «таємну зарозумілість». Потай від усіх, у глибині своєї душі я пишався перед іншими своїми справами, порівнював себе з ними і, звичайно, порівняно з їхнім неробством та байдужістю до релігії, мої справи були набагато кращими. Це було причиною мого холоду тароздратування у відносинах із людьми. Я вважав їх негідними спілкування з собою, тому що вони мене «не розуміли», були не такі побожні, як я. СубхьанаЛлах1! Я зрозумів, чому не міг устояти перед спокусами і чинив гріхи. Тому що таємно я розумів, що якщо подолаю цю спокусу, то стану ще більш зарозумілим і за мудрістю Аллаха я знову скочувався в безодню безбожності, яка одразу звільняла мене від відчуття переваги над іншими людьми. Хай простить нас Аллах! З того часу я покаявся і більше ніколи не порівнював себе в релігії з тими, хто «гірший за мене»
Також у хадисі Кудсі Всевишній каже:
«О сине Адама! Збільшуйте багаж, воістину, шлях далекий, частіше пильнуйте ночами, займаючись богослужінням, воістину, море глибоке[3], виконуйте діяння [досконало], воістину, сират[4] – тонкий, виявляйте щирість у діяннях, воістину, що віддає за них - Всевидящ. Твоє задоволення – у Раю, а відпочинок – у потойбіччя, і там у тебе будуть гурії. Послухайся Мені – Я допоможу тобі, наближайся до Мене зневагою до мирського та любов'ю до праведних людей. Воістину Аллах не зробить марною винагороду благочестивих людей».
Порівняння з більш успішними у справах релігії зміцнює наші стопи на шляху добрих діянь та вдосконалення віри. Порівняння з тими, хто «відстає», гальмує власний розвиток і спонукає до зарозумілості. А зарозумілість - це вогонь, що спалює наші добрі справи. Тому порівняння, хоч і здається, маловажливим аспектом внутрішнього світу віруючого, проте відіграє значну роль. Висновок наступний: у побожності ми повинні дорівнювати тим, хто досяг у цьому більше нас. Для тих, хто ще не усвідомив відповідальності перед Аллахом, ми маємо стати добрими помічниками та наставниками, закликаючи їх до благочестя. Як і сказано про це в Корані:
«Допомагайте один одному у благочестя та богобоязливості, але не допомагайте один одному у гріху та ворожнечі. Бійтеся Аллаха, адже Аллах суворий у покаранні». (Коран; 5;2)