Я помер 9 років тому.
Я помер майже 9 років тому. Але я пишу вам не для того, щоб розповісти, як мені тут живеться. Я пишу, щоб розповісти вам свою історію. Історію моєї великої любові. І ще хочу сказати, що кохання не вмирає. Навіть на тому світі. Навіть якщо її намагаються вбити, навіть якщо ви цього захочете. Кохання не вмирає. Ніколи…
Найпотаємніші бажання ми залишали на вікнах у готелі, в машині, у друзів удома. Ми були разом рівно два місяці. Потім мене не стало. Зараз я приходжу до неї, тільки коли вона спить. Я сідаю до неї на ліжко, я вдихаю її запах. Я не можу плакати. Я не вмію. Але я відчуваю біль. Чи не фізичну, а душевну. Усі ці вісім років вона зустрічає Новий рік одна. Вона сідає біля вікна, наливає у келих шампанського та плаче. Ще знаю, що вона продовжує писати мені записки на вікнах. Кожен день. Але я не можу їх прочитати, бо від мого дихання вікно не запітніє. Минулий Новий рік був незвичайним. Не хочу розповідати вам секрети потойбіччя, але я заслужив одне бажання. Я мріяв прочитати її останній напис на склі. І коли вона заснула, я довго сидів біля її ліжка, я гладив її волосся, я цілував її руки. А потім підійшов до вікна. Я знав, що в мене вийде, я знав, що зможу побачити її послання, і я побачив. Вона залишила для мене одне слово «ВІДПУСТІ».
Цей Новий рік буде останнім, який вона проведе на самоті. Я отримав дозвіл на своє останнє бажання, в обмін на те, що більше ніколи не зможу до неї прийти і більше ніколи не побачу її. Цього новорічного вечора, коли годинник проб'є опівночі, коли навколо всі будуть веселитися і вітати один одного, коли весь Всесвіт замре в очікуванні першого дихання, першої секунди Нового року, він наллє собі в келих шампанського, піде до вікна і побачить напис«ВІДПУСКАЮ».
Новину відредагувавОляна- 24-06-2012, 23:11