Як були винайдені необхідні речі Частина 3, Проза життя
До чого тільки не додумувалися наші предки, щоб зробити своє життя зручнішим та комфортнішим! Чи знаєте ви, як були придумані скріпка та вішалка-плічки, презерватив чи туалетний папір, і чим давні люди заміняли такі необхідні для нас речі?
Обгортка для цукерок
Коли говорять про великого винахідника Томаса Алву Едісона, згадують, принаймні, п'ять його найвідоміших творів: фонограф, друкарська машинка, біржовий телеграф, генератор змінного струму і, звичайно, лампочку. Останню насправді запатентував український вчений Олександр Лодигін, а Едісон уже зайнявся її вдосконаленням.
Як же доводилося викручуватись нашим предкам, щоб після справлення природних потреб зробити елементарну гігієнічну процедуру! Франсуа Рабле вважав, що найприємніше робити це за допомогою живого каченя. У Стародавньому Римі для цих потреб пристосували губку: вона кріпилася на ціпок і після використання поміщалася в чашу із солоною водою. Вікінги підтиралися грудками вовни, корінні американці — всіляким листям і качаном кукурудзи. Французькі королі підходили до цього питання дуже вишукано і робили це мереживом та льняними ганчірочками. Використовувати в цій справі папір першими стали китайці, але не прості смертні, а виключно імператори. Значно пізніше на папір перейшли решта й у всьому світі: у хід пішли старі газети, каталоги, альманахи. Тільки 1857 року ньюйоркцю Джозефу Гайєтті спало на думку нарізати папір акуратними квадратами і пакувати в пачки. Він так пишався своїм винаходом, що на кожному листочку друкував своє ім'я. Встановити ім'я людини, яка придумала згортати туалетний папір у рулони, неможливо: вперше такірулони стала випускати американська паперова фабрика Scott Paper в 1890 році.
Близько трьох тисяч років до нашої ери правитель Криту цар Мінос для захисту від венеричних захворювань під час любовних утіх використовував риб'ячий міхур. Дехто вважає, що у Стародавньому Римі презервативи робили з м'язової тканини загиблих воїнів. У Стародавньому Єгипті за тисячу років до нашої ери прообразом презервативу служив лляний мішечок, а щоб він не спадав, до нього були пришиті стрічки-зав'язки. Таким мішечком користувалися ще два з половиною тисячоліття. Саме в XV столітті презервативи стали користуватися великою популярністю, тому що в Європі вирувала епідемія сифілісу. Тоді про те, що «мішечки» допомагають уникнути не лише хвороби, а й небажаної вагітності ще ніхто не знав. Проте вже до кінця XV століття лляний наконечник перед вживанням стали опускати в спеціальний хімічний розчин і, коли він висихав, пускали у справу. Це були перші сперміциди, які й досі на всіх презервативах. Свою назву «кондом» презервативи отримали лише у XVII столітті. За однією версією, завдяки лікарю англійського короля Карла II Кондому, який вигадав, як королю уникнути незаконнонароджених дітей та хвороб від повій. Він зробив презерватив із овечих кишок. Іншою — слово пішло від латинського «condon», що означає «сховище». Кондоми з кишок тварин коштували дуже дорого, тож багатьма використовувалися кілька разів. З відкриттям 1839 року вулканізації (це процес, який дозволяє перетворити каучук на міцний еластичний матеріал — гуму) презервативи отримали своє нове народження 1844-го. Перший латексний кондом був винайдений в 1919 році, він був більш тонким і не пахло гумою. А перший змащений презерватив було випущено лише 1957 року.
У це важкоповірити, але патент на винахід гачка для одягу був отриманий О. А. Нортом тільки в 1869 році. На що раніше люди вішали свої речі — не ясно. І лише в 1903 році Альберт Паркхаус, який працював на дротяному заводі, у відповідь на постійні скарги робітників, що їм не вистачає гачків для своїх пальт, винайшов вішалку-плечики. З дроту він зробив два овали, що знаходяться один навпроти одного на деякій відстані, а їх кінці з'єднав у гак. 1932 року ці овали з'єднали картоном, щоб мокрий одяг не провисав і не м'явся. А через три роки була винайдена вішалка з нижньою планкою, яка і стала прообразом для всіх сучасних вішалок.
З'єднувати разом аркуші паперу почали у XIII столітті: у лівому верхньому кутку кожної сторінки робилися надрізи, крізь які простягали стрічку. Пізніше тасьму стали натирати воском, щоб, по-перше, стрічка стала міцнішою, а по-друге, було легше виймати чи вкладати потрібні листи. У 1835 році лікар з Нью-Йорка Джон Айрленд Хоуї винайшов машину для виробництва шпильок. Булавки були, природно, придумані для кравців, щоб їм було простіше під час шиття з'єднувати шматки тканини, але їх почали використовувати при скріпленні паперу. Вперше з'єднувати папір закрученим шматком дроту вигадав норвезький винахідник Йохан Ваалер у 1899 році, але він не був схожим на нинішню скріпку. А скріпку в тому вигляді, в якому вона зараз і існує, вигадали в англійській компанії «Gem Manufacturing Ltd», але чомусь цей винахід так ніхто ніколи не запатентував.