Як я стала мамою (комедія мого життя) - Країна Мам
Хоча ні, дозвольте видужати. Одна побічна дія від вагітності все-таки була: мені насилу вдавалося втримати якусь інформацію у своїй голові, хоча до цього я своєю пам'яттю тільки пишалася (ну і догордилася, звичайно ж))))) Врятувала записник (якщо я встигала в неї записати до того, як забуду)))). Скільки народу я насмішила своїм склерозом. Мама, правда, потім уже почала через це дуже непокоїться. Але я не сумувала, повинна була пам'ять до мене колись повернутися, не вірила я, що вона залишила мене назавжди.
Прийшла. Черга. Де черга? А я взяла із собою книжку почитати. Ну гаразд, зайду як нікого немає. Заходжу, ага, і лікаря теж нема. Вона опиняється на лікарняному, приймає одна її медсестра. Почався огляд: як самопочуття, вага, набряки. Все, кажу, чудово, почуваюся добре (та й аналізи прийшли добрі). А вона в цей час міряла мені тиск. Поміряла, і в очі мені дивиться, і ще раз питає: "Як, кажете, ви почуваєтеся?" "Добре, - кажу, - просто чудово." "Так? Ну, тоді посидіть, а я зараз прийду." Сиджу. Чекаю. Прийшла. Привела із собою ще одного лікаря. Тепер міряє тиск інший лікар і знову запитує: "Як ви почуваєтеся? Голова не болить?" "Ні, - говорю, - все добре." А вона мені: "Але ж у вас високий тиск! 140 на 100!" І тут розпочалося. Єдина спокійна в кабінеті, на мою думку, була я. А ще, як на зло (хоча ні, не на зло; я звикла, щоб у моєму житті не сталося завжди собі говорити: Все на краще! навіть якщо в цей момент в це важко віриться), мій лікар захворів (((( Вирішили зробити) мені укол із розчином магнію (якщо мені пам'ять не змінює))))
Інший лікар, виходить, пішов, а мені медсестра пояснює куди пройти інапрямок дає. Ну, я й пішла. Знайшла. Попереду мене двоє людей. Чекаю. Зайшла, даю напрямок, то на мене медсестра здивовано дивиться і каже: "А що ви самі прийшли?" (А йти треба було з четвертого поверху на перший). "Ну, так, - говорю, - сама." "Так нам треба було зателефонувати тільки, ми в таких випадках самі піднімаємося." Мабуть, думаю, перенервувала моя медсестра. Зробили мені значить укол і відпустили, мабуть вирішили, коли вже сама прийшла, то й дійти сама змогу. Я й дійшла, і, слово честі, я справді добре відчувала.
У кабінеті мені знову тиск поміряли. Чи не впало. Почекали трохи. Знову поміряли. Чи не падає. Моя медсестра знову пішла. Приходить, а з нею тепер два лікарі. Мірять мені тиск. Знову вирішують зробити укол. Тепер уже прийшли до кабінету робити укол. А тиск не падає, і все тут. І прилягти мені пропонують, а мені лежати не хочеться. І постійно питають, чи болить у мене голова, чи миготять мушки? Зрештою, чи то вони мені вселили, чи справді так і було, відчула я, що в мене й справді трохи голова болить, важка чи якась стала.
Зрештою, зробивши вже два уколи, вирішили терміново викликати швидку. Приїхала швидка. Перед приїздом швидкої в мене нарешті впав тиск. Швиденько оформили необхідні документи та повезли до пологового будинку.
У пологовий будинок прийшов лікар, серйозний такий чоловік, подивився мою картку і каже: "Сьогодні народжуватимемо." Сказати, що я була шокована, нічого не сказати. А як же мої плани? Я все ще сподівалася, що зараз все втрясеться і я додому повернуся))))
Почали мене оглядати. Все в нормі. Тиск ідеальний: 120 на 80. З пологами вирішили почекати, але запропонували все ж таки залишитися в лікарні, я спочатку було відмовлялася, але на мене та-а-ак подивилися, та й не лише подивилися.Гаразд, думаю, полежу трохи, все добре буде, повернуся додому, до пологів ще тижнів 2-3. Зателефонувала всім, повідомила новину, привезли мені речі.
Палата в мене виявилася тільки двомісна (більшість були чотири- і шести-місцеві), та ще й ніким незайнята. Зраділа, треба як пощастило. Ну, думаю, хоч відпочину як слід, нічого робити не треба, висплюся вдосталь.
Розпакувалась, лягла, відпочиваю. Після обіду, входить молоденьке дівчисько: "Я до вас," - каже. Ну гаразд, думаю, в компанії веселіше буде. Розбалакалися, півночі потім ще балакали. А на ранок її перевели в іншу палату, їй належало планове кесарево.
Що ж. Однією теж добре, відсплюсь хоч сьогодні як слід.
За кілька годин до мене в палату вселяється ще одна майбутня матуся, молода приємна дівчина, чекає на первістка.
Компанія ж, чудово. Знайомимося, розговорились. Лягли спати. Допізна вирішили не сидіти. Близько опівночі прокидаюся, у неї почалися сутички, і поки вони не стануть частіше їй наказали почекати в палаті, тому що в пологовому залі так аврал. А який може бути тут сон, коли в тебе на сусідньому ліжку дівчина зі сутичками лежить. Почали ми з нею по палаті ходити, я її підтримую, підбадьорюю, а сама не менше її, мабуть, нервую. О шостій ранку її таки перевели.
Знову залишилася одна. Ну що ж, дуже добре. Нарешті висплюсь.
Ось провалитися мені крізь землю, якщо я брешу. Почалися в неї вночі сутички. Добре, хоч у неї вони не такі болючі виявилися, як у попередньої. Та й була вона ніби більш терпляча, не кричала зовсім. Але я знову залишилася без сну. Яку ніч поспіль уже підрахували? Вранці вона пішла народжувати.
Залишилась я сама. І сиджу вже зі страхом. Не може бути, щоб сьогодні знову.
Знову. Прийшла жінка, вже трохистарше. Компанія виявилася досить приємною. І в неї була перша дитина, але вона не перекинулася і тому планувалося у неї кесарів розтин. На завтра. Зібралися спати. Почали ходити до неї лікарі, то це вколять, то це перевірять, і розмови якісь роз'яснювальні проводять, пояснюють щось, підписують. Зрештою, їй зробили снодійне, і ми заснули. Я, так здається, заснула й раніше, ніж вона. А рано-вранці почалася підготовка, поки до дев'ятої години її не відвезли на каталці в операційну. Я, звичайно, тоді більш-менш поспала, але далеко не виспалася.
Я одна. Сиджу, боюся, хоч уже смішно стає. Та й лікарі з мене починають жартувати: "Щось дуже швидко вони тут у вас народжують". "Так, - я кажу, - і сама вже не дуже рада." А по обіді вони до мене ще одну дівчину наводять (експеримент, мабуть, вирішили провести). Я їй одразу: "Коли народжувати плануєш? Скоро?" "Ні, мені ще місяць, я на збереження лягла." Вже не вірячи, попереджаю, що це ліжко у нас особливе. Посміялися, але вона особливо не надала цьому великого значення. Дівчина виявилася мовчазна.
Настала ніч. Я вирішила вже лягти якомога раніше, мало що. Лігла в лікарню, щоб відпочити і виспатися, а натомість акушеркою себе відчула.
Ранок! Ура! Спимо! Ніч пройшла добре.
А у вас, дорогі матусі, читачки часто буває так, як ви запланували?