Як розвивалася галотерапія(лікування сіллю)

розвивалася
Перші спроби створення мікроклімату соляних лікарень у наземних умовах були зроблені на початку 80-років 20 століття, але тільки1985 року у Всесоюзному науково-дослідному інституті пульмонології Міністерства охорони здоров'я СРСР (м. Ленінград) вдалося відтворити мікроклімат відповіднийприрод. Прототипом галокамери виступило підземне відділення Республіканської алергологічної лікарні в п.Солотвине. Як бачимо,саме радянські фахівці побудували першу у світігалокамеру.

Після цього було проведено низку досліджень, які довели, що лікування в галокамері за своїми властивостями ні чим не поступається спелеолікарням. Це дозволило впровадити лікування сіллю в населених пунктах, де соляних копалень не було ніколи.

Створення галокамер, де штучно моделюється мікроклімат соляної шахти чи печери, стало трампліном, який дав новий виток популярності лікування сіллю (спелеотерапії). Враховуючи, що основним компонентом даної терапії є кам'яна сіль («hals» грецькою) такий метод лікування був названий «Галотерапія».

Наразі галотерапія поширена завдяки доступності будівництва соляних кімнат та печер та визнана найефективнішим немедикаментозним методом лікування.

Спелеотерапія сьогодні

У багатьох країнах на основі природних печер створені спелеотерапевтичні клініки – Австрія (Альтаусзее, Хальштадт), Польща (Величка), Румунія (Прайд), Україна (Пермська область, Березники), Закарпаття (Солотвино), Білоукраїнсія (Солігорськ). Всі ці клініки для пацієнтів з хронічними захворюваннями легень (ХЗЛ) застосовують лікувальну дію печерного повітря, насиченого частинками кам'яної солі.