Які вони… сімейні традиції
Які вони сімейні традиції? Що таке сімейні традиції? Навіть трохи подумавши, важко буде сформувати повну і правильну відповідь на це питання.
Ось що говорять тлумачні словники з приводу сімейних традицій: «Сімейні традиції — це звичайні ухвалені в сім'ї норми, манери поведінки, звичаї та погляди, що передаються з покоління до покоління».
З великою часткою правди можна припустити, що при згадці словосполучення "сімейні традиції" у більшості людей виникають асоціації зі словами "дім", "родичі", "батьки", "діти".
І справді, якщо заплющити очі і подумки вимовити слово «дитинство», то разом із близькими та рідними людьми та домашнім затишком батьківського дому у людській свідомості виникають й інші асоціації, щось таке, що притаманне лише вашій родині. Саме це «щось» і можна назвати сімейною традицією. Ці спогади знаходяться дуже глибоко в людській свідомості, оскільки дії, які ми маємо на увазі під поняттям «сімейні традиції», неодноразово повторювалися з раннього дитинства. Якщо у вашій родині не було усталених традицій, у пам'яті вимальовуються інші спогади з дитячих років — зазвичай яскраві та барвисті, але часто вони не мають відношення до сім'ї. Сімейні традиції
Характерно також і те, що в людській пам'яті зберігається не лише сама традиція, а й найдрібніші подробиці, пов'язані з нею — починаючи з особливого способу приготування приправи для пельменів, і до таких дрібниць, як місце для зберігання альбому з фотографіями дітей.
Наприклад наведемо кілька фрагментів спогадів, пов'язаних із сімейними традиціями.
«У неділю ми з папкою, що називається, «робили ноги з дому». Влітку — на рибалку чи просто замісто, взимку – на ковзанку чи лижі, восени – за грибами. Він любить природу, і мене до цього привчив, хоча затятим рибалкою, мисливцем чи грибником ніколи не був. Цікаво, що в суботу я зазвичай спав до полудня, а в неділю сам вставав ні світло — ні зоря, і одразу йшов одягати приготовані з вечора речі. То справді був чоловічий день! Впізнавалася багато цікавого, та й для здоров'я корисно. Зараз звичайно ж не те: за місто їхати — пів дня в транспорті втратиш, але з донькою у нас все одно є розважальна програма, але вона більшою мірою відноситься до театрів, музеїв, виставок та міських парків. Головне, щоб колись підросте, не соромилася з татом гуляти, а то вітряна нині молодь…»
«З дитячих спогадів чомусь найбільше запам'яталися застілля. Мені дуже подобалося коли бабуся діставала з шафи білу в'язану скатертину, накривала нею стіл і бурчала, що знову доведеться її прати, а вона єдина і неповторна. Але що цікаво, ні на вмовляння батька, ні на прохання матері про зміну скатертини на іншу, менш проблемну в плані прання, бабуся не піддавалася. Коли зі столу прибирали, історія повторювалася. І тривало це вічно, скільки я пам'ятаю себе. З цією скатертиною пов'язано дуже багато спогадів. Вона перекочувала до мами, і мама теж нею користується — правда, набагато рідше і тільки в особливо урочисті моменти. І коли ми з чоловіком та дітьми приїжджаємо вже до моєї мами, обов'язково за столом згадаємо і бабусину скатертину, колишні часи. А моя мама розповідає онукам, що скатертина — це їхня сімейна реліквія і коли вони виростуть теж користуватимуться нею».
«На вихідні мама обов'язково робила вареники та пельмені. Жодного вихідного без них! Тільки начинка мінялася - м'ясо, печінка, сир, полуниця. Поки я прокидався йшли останніприготування на кухні. А тут одного разу я вже й виспався, а характерних звуків з кухні все немає і немає... Я навіть заради інтересу прокинувся туди — запитати: "Чи не пора пельмені подавати?" А виявилося все до банального просто — виявляється вночі перевели годинник, і мама вирішила трохи почекати. Ось така родинна традиція ... »
«У нашій родині були трудові традиції. Уся родина з'їжджалася до бабусі копати картоплю — батьки, дядьки та тітки, все з дітворою. Коли ми були маленькими, дорослі копали картоплю, дітлахи носилися по окрузі. А коли підросли – допомагали дорослим. А після закінчення збирання врожаю вся родина пекла картоплю на городі. Оце були часи! Вечір, догоряючи вугілля багаття, вимазані горілою картоплею обличчя братів і сестер, цікаві спогади дорослих та сяйво коників…»
«Про що, про що. Про сімейні традиції. Та які там традиції! Уся традиція одним словом – це літо у бабусі. Повітря, річка, сонце. Допомога матері та бабусі в консервації фруктів та овочів. І знаєте… толк від цього є: усю зиму сусіди в гості заходили, огірки нахвалювали. І я так роблю, і своїх навчаю! Нема чого по магазинах бігати та всяку нісенітницю купувати — адже тут все своє, краще!»
Таких прикладів, пов'язаних із традиціями, можна навести безліч, але суть нашої статті не про це. Головне, що простежується у всіх висловлюваннях, — бажання зберегти ці традиції, передати їх своїм дітям.
Ми не переконуватимемо вас зберегти наявні сімейні традиції, завести нові… Ви впораєтеся з цим завданням і без нашої допомоги, а ваші діти примножать традиції та передадуть їх наступним поколінням. Та що ж ми вам розповідатимемо про це!? Адже ви й самі знаєте, сімейні традиції — це чудово!