Якщо дитина прогулює школу.
Безпека понад усе
Для початку варто визначитися, з якими прогулами ми маємо справу: систематичними або разовими. А головне, де знаходиться дитина, у той час, коли вона має бути в школі. Якщо дитина просто залишається вдома або повертається додому після Вашого відходу на роботу, якщо вирушає додому до однокласника або читає книжку на лавці в парку під час контрольної географії – це не найгірший варіант. Якщо ж дитина потрапляє під вплив поганої компанії, п'є пиво або палить із приятелями у сусідньому дворі, це вже привід для вжиття серйозних заходів.
Якщо дитина під час шкільних уроків зайнята чимось, крім навчання, але перебуває у відносній безпеці, то проблему потрібно спробувати вирішити мирним шляхом. Важливо розібратися у внутрішньому світі вашого прогульника, зрозуміти, які проблеми його хвилюють на сьогоднішній день, і допомогти їх вирішити.
Шукаємо причини
Причин для прогулів може бути безліч. Найчастіше діти ходять школу тому, що там не цікаво. А головне, бо в цей час можна зайнятися чимось цікавішим. Наприклад, пограти у комп'ютерні ігри чи подивитися фільм. Ще однією дуже поширеною причиною є конфлікти з однокласниками чи педагогами. Можливо, у дитини якась серйозна проблема у відносинах здрузями, або некваліфікований педагог чинить тиск на дитячу психіку. Інстинкт самозбереження змушує дитину прогулювати уроки.
Цілком ймовірно, що ваша дитина - хитрун, або просто хороший стратег. Наприклад, на завтра призначено контрольну за темою, яка викликає у дитини труднощі. У журналі стоять добрі оцінки, а тут ще кінець чверті на носі. То навіщо псувати картину?
Безумовно, пошук причини треба розпочинати з розмови з дитиною. При цьому головне – не лаяти, не намагатися вивести на чисту воду. Розмова має бути побудована за формулою «Ти знаєш, я знаю, ти знаєш, що я знаю. Давай розберемося чому? Якщо дитина прогулює школу, значить, там їй з якоїсь причини або в якісь моменти некомфортно. Щоб розібратися в його почуттях, важливо хоча б зараз, удома, у розмові з батьками створити малюкові комфортний простір. Дитина повинна відчувати підтримку і знати, що Ви хочете їй допомогти, а не покарати провину.
Діємо за умовами
Якщо немає якихось глибоких проблем, немає педагогічної занедбаності дитини, то вона, швидше за все, зізнається, чому так робить. І тут вирішувати вам потрібно вже разом. Якщо дитині нудно ходити на якийсь предмет, тому що вона нічого не розуміє, можливо, потрібно організувати посильну допомогу, разом підготуватися до наступного уроку, сходити на тематичну екскурсію. Можливо, дитині нудно, навпаки, бо вона все знає. Наприклад, дитина займається мовою додатково, але в уроці дається спрощена програма. В тому випадку, якщо педагоги не в образі, а успішність хороша, напевно, можна дозволити маленьке хуліганство раз на місяць. Але за умови, що на інших уроках дитина працюватиме на повну силу.
Якщо прогули у дитини носятьстратегічний характер, а стратегія приносить успіх, теж, мабуть, не треба судити надто суворо. Дитина навчається знаходити виходи із ситуацій. У таких незапущених випадках можна спробувати зацікавити, використовувати метод «батога і пряника», домовитися, стати спільником, за умови дотримання інших умов. Вибір за Вами та Вашою дитиною.
Коли ситуація виходить з-під контролю
Якщо ж дитина відмовляється повідомити вам причину прогулів, то проблема вже, мабуть, не в тому, що вона прогулює школу, а в тому, що вона вам не довіряє.
Якщо відверті розмови не допомагають, доведеться вести власне розслідування, поговорити з друзями та вчителями.
У більшості випадків, якщо дитина і батьки один одному довіряють, а проблемі прогулів починають приділяти увагу відразу, а не через кілька років, все можна безболісно скоригувати.
Але на першому місці завжди має стояти питання безпеки. Поясніть дитині, що якщо ви відправляєте її до школи, то вона має бути там. За нього відповідають вчителі. І за його витівки їм теж може дістатись. А головне, ви свою дитину любите, хвилюєтеся, і маєте завжди бути впевнені, що вона в безпеці.