Якщо Ви не бажаєте, щоб Ваші діти були схожі на Барта Сімпсона, не будьте такими батьками як
Не може бути хороша національна стратегія, якщо немає національної ідеології. Не може бути гарної національної програми дій, якщо немає національної стратегії. Не вдасться визначити союзників та противників, корисне та шкідливе, якщо немає національної програми дій.
Сьогодні ми стаємо свідками того, як в українській дійсності ще більше сплутується клубок протиріч та рішень. І якщо початкова посилка — захистити дітей від руйнівної інформації вірна, то реалізація наміченого межує з абсурдом.
Давайте визнаємо, телебачення здебільшого демонструє далеко не завжди гармонійні та заспокійливі кадри. Та й вигляд з вікна звичайного будинку деколи показує такі сюжети, що мимоволі пробивається сивина, а простір інтернету буквально кишить багатосторонньою інформацією.
Висновок — треба захищати психіку дітей, які не зміцніли, від шкідливих сюжетів, щоб вони виросли. До речі, а ким виростуть діти, яких захищають від "Ну, постривай", "Крокодила Гени", "Том і Джеррі" - трохи пізніше від такого кіно як "Собаче Серце", "Діамантова рука", "Іронія долі", "Одного разу в Америці". і т.д. ? Кого хоче бачити в майбутньому держава в поколінні, яка зчитуватиме з інформаційного простору, що світ представлений білими, рожевими тонами, але, виходячи на вулицю, — бачити злидні, грабежі, війни…?
Ми входимо в епоху політизованості всього і вся. В брухт потрапляють мутфільми (і немає різниці, що деякі з них уже класика), кіно, книги та й у принципі жанр драматургії. Усі персонажі, хто дозволяє собі курити, пити, лаятись — це все зло, причому саме те зло, яке й винен у тому, що в насвиростають складні підлітки (назвемо це). Адже справа не в зруйнованій освіті, не в тому, що діти «втикаються» в гаджети ледве здатні щось взяти в руки, і навіть не в тому, що багато громадян України ледве зводять кінці з кінцями, вся справа в таких персонажах . «Чистий понеділок» Буніна — розпуста, герої Ремарка — шкідники, герої Достоєвського — шкідники, а Герой нашого часу — чи не головний шкідник часу нашого.
Хоча, про що це я…? Читання подібних книг давно витіснене іншими романами сучасності… Тепер настав час утиль мульфільмів, кіно.
Якось критики відомих «Сімпсонів» гнівно запитували — «що це за персонаж Барт Сімпсон?! Який приклад він надає нашим дітям?!» На що автор проекту відповів: «Якщо Ви не хочете, щоб Ваші діти були схожі на Барта Сімпсона, не будьте такими батьками як Гомер Сімпсон».
Погано, коли національна ідеологія (який де-юре в Україні немає), національна стратегія, національна програма існують лише в риторичному варіанті.