Кінець епохи «Червоної Фурії»
Збірна Іспанії, не дарма прозвана «Червоною Фурією», наводила жах на суперників протягом більш як шести років. За цей час колектив лідерів «Барселони» та «Реала» переміг на двох останніх чемпіонатах Європи та світовій першості 2010 року.
Цей нескінченний тріумф непереможної команди встиг неабияк набриднути, звичайно, крім іспанських уболівальників. Експерти та букмекери з нетерпінням чекали старту світової першості в надії здобути нового чемпіона. Ще до початку турніру шанси бразильців, аргентинців та німців виглядали кращими, але іспанцям все одно віддавали місце у півфіналі. Однак такого провалу не чекав ніхто.
Не дарма ж лідер команди Андреас Іньєста кинув після матчу з чилійцями (0:2): "Ще вчора ми були на висоті, а тепер ми - на самому дні".
Принизлива поразка в першому турі від збірної Нідерландів не здавалася катастрофою, а лише ляпасом, яка приведе команду до ладу. Однак корінь проблем виявився набагато глибшим. На гру проти Чилі вся команда налаштовувалася як завжди. Перед очима стояла практично дзеркальна картина минулого світового форуму в ПАР, коли підопічні дель Боске також несподівано поступилися в першому турі швейцарцям, але більше вже не програвали, попутно здолавши групу тих же чилійців.
Але з перших хвилин матчу південноамериканці дали зрозуміти, що у них немає ніякого піетету перед чемпіонами, і ні на секунду не змусили засумніватися у своїй перевагі, у своєму бажанні перемогти будь-що і вирвати заповітну путівку в плей-офф. 5>
Проте експерти, звісно, звинувачуватимуть і Вісенте дель Боске, назвуть групу гравців, які могли зіграти замість тих, хто був на полі. Скажуть, що досвідчений наставник втративхватку і не має колишнього впливу команду. Але «захисники» головного тренера нагадають, що історія будь-якої великої команди колись закінчується, а поразки в таких випадках завжди бувають оглушливими і сприймаються по-особливому.
— Потрібно вміти гідно програвати і бути згуртованими за таких скрутних часів, — сказав захисник Серхіо Рамос. — Ми не вважає себе такими, що програли, і тому не шукатимемо виправдань. Просимо вибачення у наших уболівальників, але такий день мав колись настати. Не варто звинувачувати і дель Боске, який заслуговує на особливу повагу, а гравці завжди підтримають його незалежно від того, залишиться він у збірній або вирішить покинути команду.
До речі, керівництво Федерації футболу Іспанії (RFEF) вже оголосило, що не має наміру звільняти головного тренера національної команди. Раніше дель Боске заявляв, що визначиться зі своїм майбутнім після чемпіонату світу.
У будь-якому разі немає сумнівів, що вже через два роки на чемпіонаті Європи у Франції ми побачимо нову і голодну до перемог збірну Іспанії, до якої увірвуться вчорашні молодики. Де Хеа і Коке, Іско і Муньяїн, Делофеу та Алькантара поведуть «Червону Фурію» до нових висот, і їхня подорож має вийти не менш захоплюючою.