Книга Пісні пісень Соломона
Книга Пісні пісень Соломона
Книга Пісні пісень Соломона
1 Хай лобзає він мене лобзанням уст своїх! Бо ласки твої кращі за вино.
2 Від пахощів твоїх мастей ім'я твоє – як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
3 Ваби мене, ми побіжимо за тобою; - Цар ввів мене в палаци свої, - будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати ласки твої більше, ніж вино; гідно люблять тебе!
4 Єрусалимські дочки! чорна я, але вродлива, як намети Кідарські, як завіси Соломонові.
5 Не дивіться на мене, що я смагла, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, мого виноградника я не стерегла.
6 Скажи мені, ти, якого душа моя любить: де ти пасеш? де відпочиваєш опівдні? Нащо мені бути скиталицею біля отари товаришів твоїх?
7 Якщо ти не знаєш цього, найпрекрасніша з жінок, то йди собі по слідах овець і паси козлят твоїх біля пастуських наметів.
8 Кобила моя в фараоновій колісниці я подібний до тебе, моя кохана.
9 Прекрасні лани твої під підвісками, шия твоя в намистах;
10 золоті підвіски ми зробимо тобі зі срібними блискітками.
11 Доки цар був за столом своїм, нард мій видавав пахощі свої.
12 Мірровий пучок - мій коханий у мене, у грудях моїх перебуває.
13 Як кисть кіпера, мій коханий у мене в виноградниках Енгедських.
14 О, ти прекрасна, моя люба, ти прекрасна! очі твої голубині.
15 О, ти прекрасний, мій любий, і любий! і ложе у нас – зелень;
16 покрівлі наших будинків – кедри, стелі наші – кипариси.
1 Я нарцис Саронський, ліліє долин!
2 Що лілея між теренами, то моя улюблена між дівицями.
3 Що яблуня між лісовими деревами, то мій коханий між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4 Він увів мене в дім бенкету, і прапор його наді мною любов.
5 Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любові.
6 Ліва рука його в мене під головою, а права обіймає мене.
7 Заклинаю вас, дочки Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не турбуйте коханої, аж поки їй завгодно.
8 Голос мого коханого! ось, він іде, скаче горами, стрибає пагорбами.
9 Друг мій схожий на сарну чи на молодого оленя. Ось він стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, миготить крізь ґрати.
10 Коханий мій почав говорити мені: Устань, моя люба, прекрасна моя, вийди!
11 Ось уже зима минула; дощ минув, перестав;
12 квіти з'явилися на землі; час співу настав, і голос горлиці чути в нашій країні;
13 Смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, видають пахощі. Устань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
14 Голубиця моя в ущелині скелі під дахом скелі! покажи мені обличчя твоє, дай мені почути голос твій, бо голос твій солодкий і обличчя твоє приємне.
15 Ловіть нам лисиць, лисенят, що псують виноградники, а виноградники наші в цвіті.
16 Коханий мій належить мені, а я йому; він пасе між ліліями.
17 Доки день дихає прохолодою, і тіні тікають, повернися, будь подібний до сарни або молодого оленя на скелях гір.
1 На ложі моєму вночі шукала я того, якого любить душа моя, шукала його, і не знайшла його.
2 Встану ж я, піду містом, вулицями та майданами, і шукатиму того, якого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.
3 Зустрічали мене сторожі, що обходили місто: Чи не бачили ви того, якого любить моя душа?
4 Та тільки-но я відійшла від них, як знайшла того, якого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, аж поки не привела його до дому матері моєї та у внутрішні кімнати батьківки моєї.
5 Заклинаю вас, дочки Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть і не турбуйте коханої, аж поки їй завгодно.
6 Хто ця, що сходить від пустелі, мов стовпи диму, що обкурюється миррою та фіміамом, усякими порошками світоварника?
7 Ось його одр Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих.
8 Усі вони тримають за мечем, досвідчені в бою; у кожного меч при стегні його заради страху нічного.
9 Носильний одр зробив собі цар Соломон із дерев Ліванських;
10. Стовпці його зробив із срібла, локітники його із золота, сідла його з пурпурової тканини; нутро його прибрано з любов'ю дочками Єрусалимськими.
11 Ідіть і подивіться, дочки Сіонські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, в день, радісний серцю його.
1 О, ти прекрасна, моя люба, ти прекрасна! очі твої голубині під кучерями твоїми; волосся твоє – як череда кіз, що сходять із гори Ґілеадської;
2 зуби твої – як череда вистрижених овець, що виходять із купальні, з яких у кожної пари ягнят, і безплідної немає між ними;
3 як стрічка червона губи твої, і уста твої люб'язні; як половинки гранатового яблука – ланіти твої під кучерями твоїми;
4 Шия твоя, як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому, всі щити сильних.
5 два соска твої – як двійні молодої сірки, що пасуться між ліліями.
6 Доки день дихає прохолодою, і тікають тіні, піду яна гору світову та на пагорб фіміаму.
7 Уся ти прекрасна, люба моя, і плями на тобі нема!
8 Зі мною з Лівану, наречена! зі мною йди з Лівану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра та Ермона, від логовищ левових, від гір барсових!
9 Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти моє серце одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.
10 О, які ласкаві твої ласки, сестро моя, наречена! о, як багато ласки твої кращі за вино, і пахощі твоїх мастей кращі за всі аромати!
11 Медовий мед капе з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одежі твоєї, як пахощі Лівану!
12 Зачинений сад – сестра моя, наречена, ув'язнений криниця, запечатане джерело:
13 Розсадники твої – сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кіпери з нардами,
14 нард і шафран, аїр та кориця з усякими запашними деревами, мирра та алою з усякими найкращими ароматами;
15 садове джерело – криниця живих вод та потоки з Лівану.
16 Підіймись вітер із півночі, і принесешся з півдня, повий на сад мій, і поллються пахощі його! - Нехай прийде мій коханий у сад свій і їсть солодкі плоди його.
1 Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мирри моєї з ароматами моїми, поїв сотів моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте та насичуйтесь, кохані!
2 Я сплю, а серце моє не спить; ось, голос мого коханого, що стукає: відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубице моя, чиста моя! бо голова моя вся вкрита росою, кучері мої – нічною вологою».
3 Я скинула мій хітон; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх?
4 Коханий мій простяг руку свою крізьсвердловину, і нутро моя схвилювалась від нього.
5 Я встала, щоб відімкнути мого коханого, і з рук моїх капала мирра, і з пальців моїх мірра капала на ручки замка.
6 Відчинила я мого коханого, а мій коханий повернувся і пішов. Душі в мені не стало, коли він говорив; я шукала його та не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені.
7 Зустріли мене сторожі, що обходили місто, побили мене, поранили мене; зняли з мене покривало стіни, що стережуть.
8 Заклинаю вас, Єрусалимські дочки: Якщо ви зустрінете мого коханого, що скажете ви йому? що я знемагаю від кохання.
9 «Чим твій улюблений кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим улюблений твій краще за інших, що ти так заклинаєш нас?»
10 Любий мій білий і рум'яний, краще десяти тисяч інших:
11 голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон;
12 очі його - як голуби при потоках вод, що купаються в молоці, що сидять у достатку;
13 щоки його - квітник ароматний, пасма запашних рослин; губи його - лілії, витікають плинну мирру;
14 Руки його – золоті кругляки, усаджені топазами; живіт його – як статую зі слонової кістки, обкладене сапфірами;
15 гомілки його - мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Лівану, величний, як кедри;
16 уста його – насолода, і весь він – люб'язність. Ось хто мій коханий, і ось хто друг мій, дочки Єрусалимські!
1 «Куди пішов твій коханий, найпрекрасніша з жінок? куди звернувся коханий твій? ми знайдемо його з тобою».
2 Мій коханий пішов у сад свій, у ароматні квітники, щоб пасти в садах і збирати лілії.
3 Я належу коханому моєму, а мій коханий мені; він пасеміж ліліями.
4 Прекрасна ти, люба моя, як Тірца, люб'язна, як Єрусалим, грозна, як полки з прапорами.
5 Ухили очі твої від мене, бо вони хвилюють мене.
6 Волосся твої - як череда кіз, що сходять із Ґілеаду; зуби твої – як череда овець, що виходять із купальні, з яких у кожної пари ягнят, і безплідної немає між ними;
7 як половинки гранатового яблука – ланіти твої під кучерями твоїми.
8 Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без числа,
9 Але єдина вона, голубко моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відмінна у своєї матері. Побачили її дівчата, і звеличили її, цариці та наложниці, і вихвалили її.
10 Хто ця, блискуча, як зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полиці з прапорами?
11 Я зійшла в горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи виноградна лоза розпустилася, чи розцвіли гранатові яблука?
12 Не знаю, як душа моя вабила мене до колісниць знатних народу мого.
1 «Озирнися, озирнися, Суламіте! озирнися, озирнися, і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламіту, як на Манаїмський хоровод?
2 О, які прекрасні ноги твої в сандалях, дочко іменита! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника;
3 живіт твій – кругла чаша, в якій не виснажується ароматне вино; черево твоє – купа пшениці, обставлена ліліями;
4 два соски твої – як два козеня, двійні сірки;
5 шия твоя - як стовп зі слонової кістки; очі твої – озера Есевонські, що біля брами Батраббіму; ніс твій – вежа Ліванська, звернена до Дамаська;
6 голова твоя на тобі, як Карміл, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями.
7 Як типрекрасна, як приваблива, кохана, твоєю миловидністю!
8 Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на пензлі виноградні.
9 Подумав я: вліз би я на пальму, схопився б за її гілки; і груди твої були б замість кистей винограду, і запах від ніздрі твої, як від яблук;
10 уста твої – як чудове вино. Воно тече прямо до мого друга, насолоджує вуста стомлених.
11 Я належу до мого друга, і до мене звернено бажання його.
12 Прийди, мій любий, вийдемо в поле, побудемо в селах;
13 Вранці підемо до виноградників, побачимо, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я зроблю тобі мої ласки.
14 Мандрагори вже пустили пахощі, і біля дверей наших всякі чудові плоди, нові та старі: це зберегла я тобі, мій любий!
1 О, якби ти був мені братом, що смоктав груди моїй матері! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не засуджували б.
2 Повела б я тебе, привела б тебе до дому матері моєї. Ти вчив би мене, а я напувала б тебе ароматним вином, соком гранатових яблук моїх.
3 Ліва рука його в мене під головою, а права обіймає мене.
4 Заклинаю вас, дочки Єрусалимські, не будіть і не турбуйте коханої, аж поки їй завгодно.
5 Хто це сходить від пустелі, спираючись на свого коханого? Під яблунею я розбудила тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе твоя батька.
6 Поклади мене, як печатка, на серце твоє, як перстень, на руку твою, бо міцна, як смерть, любов; люта, як пекла, ревнощі; стріли її – стріли вогняні; вона полум'я дуже сильне.
7 Великі води не можуть згасити любові, і річки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за кохання,то він був би відкинутий із зневагою.
8 Є в нас сестра, котра ще мала, і сосків немає в неї; що нам робитиме з сестрою нашою, коли будуть свататися за неї?
9 Якби вона була стіна, то ми збудували б на ній палати зі срібла; якби вони були двері, то ми б обклали її кедровими дошками.
10 Я стіна, і соски в мене, як башти; тому я буду в очах його, як досягла повноти.
11 Виноградник був у Соломона в Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен мав доставляти за плоди його тисячу срібняків.
12 А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті - тим, хто стереже плоди його.
13 Мешканка садів! товариші слухають твого голосу, дай і мені послухати його.
14 Біжи, мій любий; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!